Президент України Володимир Зеленський відвідує Вселенський патріархат, де з представниками української громади в Туреччині взяв участь у спільній молитві за Україну в церкві Святого Георгія.

Російська православна церква продовжує доводити свою сепаратистську суть. Вчерговий раз служителі так званої «УПЦ МП» нагороджують колаборантів і окупантів української землі. Цього разу у Катерининському залі Будинку офіцерів флоту відбулася церемонія вступу на посаду окупаційного губернатора міста Севастополь Міхаіла Развожаєва. Привітати обраного главу міста прийшли єпископ Ялтинський Нестор, благочинний Севастопольського округу протоєрей Сергій Халюта та окупаційний глава Криму Сєргєй Аксьонов, повідомляє сайт «УПЦ МП». Також був присутній командувач Чорноморського флоту Росії Ігорь Осипов, депутати Держдуми РФ. Міхаіло Развожаєв приніс присягу губернатора на вірність російському народу і Конституції Російської Федерації. Єпископ Ялтинський Нестор, вікарій Сімферопольської і Кримської єпархії, привітав Развожаєва зі вступом на посаду і зачитав вітальну адресу патріарха Московського Кіріла. Як бачимо, про так званого очільника РПЦвУ митрополита Онурфрія (Березовського) ніхто не згадує. Кримська єпархія так званої «УПЦ МП» цілковито визнала окупаційну владу РФ. Джерело: duhovnyfront.com.ua

В Ужгороді прямо на території храму Христа Спасителя УПЦ МП роздаються передвиборчі агітки за політичну партію «Опозиційна платформа – За життя». Громадські активісти помітили, як священник в партійному наметі роздає агітки за кандидатів цієї політичної сили, та викликали поліцію, повідомили у Релігійно-інформаційній службі. З’ясувалося, у цьому храмі служить скандальновідомий священник-сепаратист Димитрій Сидор. «Отець Сидор раніше вже отримав три роки умовно за посягання на територіальну цілісність України. Зараз батюшка балотується в Закарпатську обласну раду від політсили Бойка – Рабиновича – Медведчука», – йдеться у матеріалі за 11 жовтня 2020 року. Димитрій Сидор мав балотуватися у першій п’ятірці списку ОПЗЖ в Закарпатську облраду. Однак на заваді політичній кар’єрі священнослужителя стали внутрішні церковні правила – його політичну діяльність не благословило церковне керівництво і тому він був «понижений» до непрохідної частини партійного списку ОПЗЖ. Джерело: glavcom.ua

Синод Вселенського патріархату підвищив до рівня єпископа свого екзарха в Україні. Підвищення сану – це не тільки черговий епізод у кар’єрі молодого ченця, але й певна ознака виходу міжцерковних стосунків Києва та Константинополя на новий рівень. Що на це вплинуло та які перспективи у церковної дипломатії Києва? Екзарх Михайло Аніщенко – етнічний українець, дитинство провів на Волині, вчився в Афінах, служив для української діаспори в турецькій Анталії. У 2019 році його було призначено офіційним представником Вселенського патріархату в Україні. Він очолив київську ставропігію і представництво, що розміщується в Андріївській церкві на Подолі. Отець Михайло продовжив давню традицію Константинопольського патріархату – призначати екзархами етнічних українців.

Фактично він є екзархом в Україні, для українців, і сам при цьому є українцем

Днями Синод Вселенського патріархату вирішив піднести отця Михайла до рівня єпископа. Це рішення має під собою декілька причин. По-перше, такі нагороди дають за кар’єрні досягнення. Підвищення по службі за особисті здобутки, а також надання ширшого мандату, та як наслідок кредиту довіри для подальшого служіння в Україні. Тобто чергове службове підвищення для сумлінного діяча. По-друге, це також певне свідчення того, що стосунки між Православною церквою України (ПЦУ) та Вселенським патріархатом переходять на новий рівень. Піднесення екзарха до рівня єпископа – це позитивний дипломатичний жест. Це як заміна тимчасового повіреного у справах на повноцінного посла у міжнародних відносинах. Тобто ознака дружніх відносин. ПЦУ стає справжнім стратегічним партнером Вселенського патріархату. До прикладу, у Росії при РПЦ діють подвір’я майже усіх помісних церков. Вони виконують роль своєрідних церковних посольств. У Москві не було тільки двох представництв із великих церков – Константинопольського патріархату та Елладської церкви. Але було представництво Олександрійського патріархату. І коли той офіційно визнав ПЦУ, то патріарх Кирило ліквідував подвір’я, таким чином розірвавши дипломатичні стосунки і висловивши протест щодо визнання ПЦУ. Більшість представництв у Москві очолюються архімандритами – тобто ченцями у статусі священника. І лише дві по справжньому союзницькі РПЦ церкви – Антіохійська та Сербська – мають очільника подвір’я у статусі єпископа. Тобто рівень церковного посла часто вказує на рівень відносин між церквами. І піднесення екзарха в Україні – це свідчення того, що ПЦУ є стратегічним партнером Вселенського патріархату.