Використання Почаївської лаври Українською православною церквою Московського патріархату повинне бути припинене шляхом розірвання договору оренди та передане Православній церкві України. Про це йдеться у петиції, яка зареєстрована на сайті Кабінету міністрів України. Подаємо текст петиції повністю: Почаївська лавра тисячу років є однією з найбільших святинь українського народу. Православна церква України (ПЦУ) — автокефальна православна церква на території України, п’ятнадцята в диптиху. Константинопольська церква вважає ПЦУ єдиною канонічною правонаступницею Київської митрополії. ПЦУ утворилася внаслідок об’єднання трьох українських православних церков: УПЦ КП, УАПЦ та УПЦ МП. Цілком справедливо, щоб духовну святиню використовувала православна конфесія яка визнана православним світом автокефальною православна церквою на території України. В свою чергу, Українська православна церква Московського патріархату не є автокефальною православна церквою на території України. Крім того, високі церковні ієрархи Української православної церкви Московського патріархату були неодноразово помічена у висловлюваннях та діях направлених проти українського народу. Враховуючи вказане вище, використання Почаївської лаври Українською православною церквою Московського патріархату повинне бути припинене шляхом розірвання договору оренди та передане Православній церкві України (ПЦУ). У листопаді 2008 року митрополит Онуфрій публічно заявив, що Голодомор 1930-х років український народ «заслужив» сам: «Голодомор — это было вразумление, усмирение со стороны Господа нашей гордыни». 5 серпня 2014 тимчасовий глава УПЦ (МП), митрополит Онуфрій в інтерв’ю власній прес-службі виступив із засудженням антитерористичної операції (АТО) на Донбасі, а також відмовився визнавати причетність керівництва Російської Федерації до дестабілізації ситуації на сході України. Російських терористів-найманців священнослужитель називає не інакше як «наші одновірці та брати», а проведення АТО — «братське кровопролиття». Українські військовослужбовці, за словами Онуфрія, не захищають свою Батьківщину, а діють в «інтересах Заходу». 8 травня 2015 на урочистому засіданні Верховної Ради керівництво УПЦ (МП) на чолі з предстоятелем церкви Онуфрієм не захотіло вставати під час вшанування в Раді бійців АТО, коли Президент Петро Порошенко зачитував імена Героїв України, які отримали це звання під час антитерористичної операції; при цьому піднялися навіть іноземці. 18 березня 2016 року в Криму відзначили «День возз’єднання Криму з Росією». Від імені УПЦ (МП) в урочистостях взяв участь благочинний Севастопольського округу Кримської єпархії протоієрей Сергій Халюта. На початку 2018 року священник УПЦ (МП) Євген Молчанов відмовився відспівувати загиблу однорічну дитину, яка була хрещена у церкві Київського патріархату, оскільки, за його словами, у такому разі дитина вважалася нехрещеною. За фактом СБУ було відкрито розслідування. Генеральна прокуратура України розпочала досудове розслідування проти окремих представників Запорізької Єпархії УПЦ (МП) та організації “Союз православний «Радомир». 11 січня 2018 року СБУ провела обшуки у «бойового крила» Запорізької єпархії УПЦ (МП): ГО “Союз православний «Радомир», під час яких було вилучено незареєстровану автоматичну вогнепальну і холодну зброю, значну кількість набоїв, медалі «патріот Росії», проросійську символіку вказаної організації, роздруківки з текстами антиукраїнського змісту. 12 січня 2018 року, Герой України генерал-майор ЗСУ Ігор Гордійчук розповів, що в Святогірській лаврі клір УПЦ (МП) від самого початку російської збройної агресії переховував зброю й більше 100 терористів: чеченський загін спецназу та кадирівці. 13 січня російські окупаційні війська у Севастополі вивели зенітно-ракетні комплекси протиповітряної оборони С-400 «Тріумф» на бойове чергування, влаштувавши урочистий ритуал освячення, який провели клірики УПЦ(МП) в Криму у районі мису Фіолент. 28 червня 2018 року Митрополит УПЦ Сімферопольський і Кримський Лазар (Швець) відслужив молебень для російських військ, визнавши Росію «нашою Вітчизною» і «великою морською державою». На молебні були присутні прем’єр-міністр Росії Дмитро Медведєв і інші високопоставлені чиновники РФ. Вони разом відзначали в Севастополі День хрещення Русі, а потім — День Військово-Морського флоту Росії. В червні 2019 року десятки чоловіків, які прямували до Почаївської лаври з учасниками Хресної ходи УПЦ МП, всі були одягнені в чорні футболки, написи на яких закликають готуватись до війни були роздані паломникам організаторами — представники Кам’янець-Подільської єпархії УПЦ (МП). У серпні 2019 року з благословення митрополита Тернопільського та Кременецького Сергія на Тернопільщині організовуються туристично-паломницькі поїздки в окупований Крим. Священики РПЦвУ вирішили реанімувати туристичний бізнес в Криму, який занепав після російської окупації. Крім відвідування православних храмів та монастирів Криму, вірянам також пропонують відпочити біля моря. Відповідні рекламні оголошення про «паломнічество в Крим» розмістили біля храмів УПЦ МП на Тернопільщині. 8 вересня 2019 року у тимчасово окупованому Донецьку бойовики урочисто відкрили погруддя російському імператорові Миколі II в донецькому селищі Гірник на території поки недобудованого храму на честь Святих царствених мучеників. Установці бюста російському імператору також сприяв митрополит Донецький і Маріупольський УПЦ МП Іларіон. 10 вересня 2019 року Президент Чехії Мілош Земан прийняв у Празькому Граді делегацію із семи осіб, які, за їхніми словами, «представляють інтереси русинів, які домагаються автономії в складі України». Прийом був символічно приурочений до сторіччя підписання Сен-Жерменського договору: 10 вересня 1919 року цією міжнародною угодою підтверджувалося приєднання до Чехословаччини Підкарпатської Русі — нині території Закарпаття. У складі делегації був і священик УПЦ МП Дмитро Сидор, який раніше отримав умовний термін за посягання на територіальну цілісність України. У жовтні 2019 року запорізький митрополит УПЦ МП Лука та нардеп Вадим Новинський проводили агітацію за «формулу Штайнмаєра». У грудні 2019 року редакція газети «Кримська світлиця» отримала скан-копію угоди між командувачем Чорноморського флоту РФ і митрополитом Сімферопольським і Кримським Лазарем від 2 квітня 2015 року щодо співпраці.

У січні 2014 року Росія, під прикриттям релігійної місії УПЦ МП, відправила у Крим групу спецслужбовців, які «вели переговори» з тоді ще спікером парламенту Криму Володимиром Константиновим та Сергієм Аксьоновим, який зараз очолює окупований півострів. Про це йдеться у матеріалі проекту «Крим.Реалії». Зазначається, що Росія привезла до Криму християнські святині «Дари Волхвів», що зберігаються в Греції. Ці дари, вважають православні, принесли Ісусові невдовзі після його народження, і вони мають цілющу силу. 24 січня 2014 року «Дари волхвів» привезли до Києва. Разом із цими святинями до Криму прилетіла група росіян, причетних до російських спецслужб. Зокрема, керував охороною той самий Ігор Гіркін. Полковник ГРУ, який використовував псевдо Стрєлков. Крим у маршруті святині взагалі не зазначався. Але план змінюють буквально за день і наприкінці січня «Дари» везуть у Крим літаком російського олігарха Костянтина Малофєєва. Влітку 2014 року МВС України відкриє на Костянтина Малофєєва кримінальне провадження за підозрою в створенні воєнізованих або збройних формувань. Приймав «Дари волхвів» у Криму тодішній очільник Севастопольського округу УПЦ МП Сергій Халюта. Сергій Гайдук, який у березні 2014 року був призначений командувачем ВМС ЗСУ у Криму, вважає Сергія Халюту працівником ФСБ. «Ну, мені очевидно було, що це ФСБ-шник, одягнений у рясу. Це підтвердилося, тому що він там збирав матраци і розміщував на території святині якраз військовослужбовців РФ», – розповів журналістам «Крим.Реалії» Сергій Гайдук. Заходи безпеки та охорону під час перебування «Дарів волхвів» у Криму організовували не кримчани. Окрім Гіркіна, який організовував охорону, та Малофєєва, який фінансував візит, у складі делегації були Олег Лебедєв – депутат держдуми Росії та Дмитро Саблін – тоді заступник глави російської організації «Бойове братство», який пізніше став співзасновником руху «Антимайдан» в Росії. Власник цієї реліквії, настоятель афонського монастиря святого Павла ігумен Парфеній, також був задіяний у цій акції. А вже через 4 роки, коли в Україні стартував автокефальний процес, представники УПЦ МП використовували авторитет Парфенія для того, щоб вкидати негативні дискредитуючі меседжі і наративи щодо української автокефалії. За словами співзасновниці «Центру релігійної безпеки» Тетяни Деркач, російські військові дійсно розташовувалися в храмах, де зберігали свою зброю. А коли відбувалося захоплення українських військових частин, то росіяни брали з собою священників, які вмовляли військових ЗСУ «не воювати проти братів».

Вибори відбулися через три місяці після смерті попереднього предстоятеля церкви: в листопаді минулого року патріарх Іриней помер від коронавірусу.

СПЦ традиційно вважають сателітом Російської православної церкви: вони обидві не визнали надання Константинопольським патріархатом автокефалії Православній церкві України в 2019 році.

Представники РПЦ, що коментували обрання Порфирія, не забули нагадати його критичні заяви стосовно українського питання.

Водночас обережний оптимізм щодо нового предстоятеля висловлюють і в невизнаній Російською та Сербською церквами Православній церкві України. Чому так - розбиралася ВВС.

Патріарх, який любить Еріка Клептона

Првослав Періч, майбутній патріарх Порфирій, народився в 1961 році в місті Бечей на півночі Сербії.

У 1985 році він прийняв чернечий постриг, а за рік закінчив богословський факультет Белградського університету. Наступні чотири роки Порфирій присвятив аспірантурі в Афінах. А в 1990 році повернувся до Сербії й став настоятелем монастиря Святих Архангелів у Ковилі у рідній для себе Воєводині.

При цьому монастирі Порфирій заснував терапевтичну спільноту "Земля живих", визнану одним з найуспішніших у Сербії подібних проєктів з лікування наркозалежних. Тут же він займався проблемою ресоціалізації жертв деструктивних сект.

У 1999 році Порфирій отримав сан єпископа, а у 2004 році захистив докторську дисертацію в Афінському університеті.

Порфирій був членом Республіканського радіомовного агентства і навіть певний час очолював його. У 2010-2011 роках він був першим архієреєм, що займався облаштуванням церкви у сербській армії: при ньому в багатьох військових частинах з'явилися храми.

У 2014 році Порфирій став митрополитом Загребсько-Люблянським. Служіння у переважно католицькій Хорватії після кровопролитних балканських воєн спостерігачі називали серйозним викликом, однак, за загальним визнанням, Порфирій з ним впорався.

Балканська преса відзначає привітність і спокійний характер Порфирія. Йому пригадують цитування притчі Артура Шопенгауера: відносини між сербами й хорватами Порфирій порівняв з поведінкою дикобразів у холодну ніч - вони не можуть спати надто близько одне до одного, щоб не вколоти товаришів своїми голками, але й далеко одне від одного бути не можуть, бо тоді замерзнуть.

Хорватський історик Хрвоє Класіч пише, що Порфирій організував у Загребі неформальний інтелектуальний гурток, до якого входили люди різних національностей і політичних переконань, зокрема відомі політики, музиканти й актори.

Класіч називає Порфирія великим меломаном і каже, що в його квартирі часто звучать альбоми Майлса Девіса, Еріка Клептона або культового югославського рок-гурту Bijelo dugme.

Патріарх за жеребкуванням

Після смерті патріарха Іринея від коронавірусу митрополита Порфирія називали серед ймовірних кандидатів на патріарший престол. Однак будь-які прогнози щодо його шансів стати патріархом були дуже умовними через особливості процедури виборів у СПЦ.

З середини минулого століття сербських патріархів обирають за допомогою жеребкування.

Спочатку все ієрархи, що мають право голосу, визначають трьох кандидатів у предстоятелі: для цього кожен з них повинен отримати підтримку більш як половини єпископів.

Потім листи з трьома іменами запечатують в конверти, а конверти вкладають в Євангеліє. У певний момент богослужіння монах дістає один з конвертів і показує присутнім ім'я нового патріарха.

Згідно з повідомленнями сербської преси, в першому турі голосування, що визначав трійку фіналістів, Порфирій набрав більше голосів, ніж двоє інших кандидатів, 74-річний єпископ Бачський Іриней і 76-річний єпископ Баня-Лукський Єфрем.

Згадка про вік претендентів - невипадкова.

Джерела ВВС в київських церковних колах, що брали участь в отриманні ПЦУ томосу про автокефалію, розповідали, що для традиційно близької до РПЦ Сербської церкви характерні помітні відмінності між старшим і молодшим поколінням єпископів.

Нібито старше покоління більш налаштоване на зближення з Російською церквою, ієрархи ж молодшого віку, що здобули освіту в грецьких чи навіть західних вишах, більше симпатизують Константинополю.

Це особливо важливо в нинішній ситуації, коли РПЦ розірвала відносини з Вселенським патріархатом через розбіжності щодо українського питання.

Сербська церква, з одного боку, не розривала відносин з Константинополем, з іншого - не визнає Православну церкву України, створення якої стало причиною розбрату.

Порфирія співрозмовники ВВС відносять до молодшого покоління сербських єпископів.

Втім, заступник голови відділу зовнішніх церковних зв'язків Української православної церкви, що перебуває в духовній єдності з РПЦ, Микола Данилевич переконує ВВС, що інформація про розрив поколінь в СПЦ не відповідає дійсності.

"Переважна більшість єпископату СПЦ стоять на канонічних позиціях. Є окремі єпископи - вони, зазвичай, служать в діаспорі, - котрі мають трохи інші симпатії. Але переважна більшість стоять на абсолютно православних позиціях. Це питання не симпатій до Росії, а вірності канонам церкви", - каже він.

"Нерозкаяні розкольники"

Відразу після обрання Порфирія його привітали предстоятелі інших помісних церков - зокрема, Константинопольський патріарх Варфоломій та Московський патріарх Кирило.

Однак показовим є те, що пресслужба РПЦ повідомила, що патріарх Кирило не лише надіслав у Белград письмове привітання, а й поговорив з новообраним патріархом телефоном.

А заступник голови Відділу зовнішніх церковних зв'язків Московського патріархату протоієрей Микола Балашов у коментарі ТАСС відзначив "притаманну новообраному предстоятелю тверду прихильність до канонічного церковного устрою і неприйняття розколів, зокрема тих, що є в Україні".

І дійсно, підозрювати Порфирія у симпатіях до ПЦУ немає підстав.

У січні минулого року в інтерв'ю сербській газеті Vecernje novosti він заявив, що позиція СПЦ щодо цієї церкви залишається однозначною: "Ми не визнаємо нерозкаяних українських розкольників членами церкви, не кажучи вже про нормальну автокефальну православну церкву".

"Переконаний, що спосіб вирішити це болюче питання в дусі святих канонів буде знайдене", - додав Порфирій.

Додатковим чинником, що впливатиме на позицію патріарха Порфирія стосовно ПЦУ, протоієрей Микола Данилевич називає те, що новообраний предстоятель є духовним чадом єпископ Бачського Іринея.

А цього ієрарха називають одним з найбільш затятих супротивників визнання ПЦУ в Сербській церкві, що неодноразово дуже однозначно висловлювався на цю тему.

То чому ж предстоятель ПЦУ митрополит Епіфаній тепло привітав Порфирія з обранням, а в самій Українській церкві це саме обрання сприйняли з ентузіазмом?

"Найкращий для ПЦУ"

"З усіх можливих кандидатів Порфирія можна назвати найкращим для ПЦУ", - пояснив ВВС богослов Кирило Говорун, колишній керівник відділу зовнішніх церковних зв'язків УПЦ МП, що нині підтримує українську автокефалію.

Він звертає увагу на те, що у своїх заявах Порфирій не висловлюється проти автокефалії Української церкви в принципі, а лише не погоджується з методами, якими вона надавалася.

Те, що Порфирія називають близьким до одного з найбільш проросійських ієрархів СПЦ, Говоруна також не бентежить.

"Порфирій не є тотожним Іринею. Я прогнозую, що він виходитиме з тіні Іринея", - каже він.

"Порфирій був митрополитом в неправославних країнах, в Європейському Союзі, він мав там дуже гарну репутацію, зокрема серед політиків. Його вектор, вочевидь, не буде повністю проросійським", - додає Говорун.

"Зважаючи на біографію патріарха Порфирія, він має ґрунтовну богословську освіту, отриману як в Сербії, так і в Греції, значний досвід чернецтва і священнослужіння ... Важливим є його досвід миротворення під час служіння у Хорватії та Словенії, що вимагало пастирської виваженості та чутливості в релігійних і національних питаннях. Все це дає підстави до позитивних очікувань від його служіння", - заявив ВВС спікер ПЦУ архієпископ Євстратій (Зоря).

Ще один співрозмовник ВВС, який у 2018 році активно працював над отриманням томосу ПЦУ, назвав нового патріарха "найкращим варіантом для ПЦУ, принаймні відвертої агресії не проявлятиме".

Статус-кво

Очікувати від патріарха Порфирія різких рухів в українському питанні особливих підстав немає, погоджуються співрозмовники ВВС.

"У суперечці між Москвою і Константинополем СПЦ серцем близька до Москви, але її ноги твердо стоять на землі", - констатувала Сербська служба ВВС ще в 2018 році, коли конфлікт між РПЦ і Вселенським патріархатом був у активній фазі.

Нині ситуація не дуже змінилася.

Попередній патріарх Іриней брав участь у торішній "амманській зустрічі" представників помісних церков, на якій, як вважають, РПЦ планувала провести огляд своїх союзників у боротьбі з Константинополем.

Однак та зустріч фактично завершилась провалом, констатує в коментарі ВВС український релігієзнавець Андрій Смирнов, і тепер, при новому предстоятелі, є всі шанси, що відносини між Белградом і Константинополем налагодяться. Смирнов також воліє бачити в обранні патріарха швидше позитив для ПЦУ.

Загострювати відносини з Вселенським патріархатом Сербська церква не схильна ще й тому, що в Белграді побоюються, що Константинополь може надати автокефалію Чорногорській та Македонській церквам.

З цієї ж причини Порфирій, ймовірно, продовжить підтримувати ту версію трактування православних канонів, яку просуває РПЦ, - що Константинополь не має права надавати церквам автокефалію одноосібно.

"Гадаю, Порфирій хоче, щоб Константинополь і Москва помирилися і йшли далі", - описав у коментарі Сербській службі ВВС позицію предстоятеля СПЦ в протистоянні між двома центрами світового православ'я сербський теолог Йован Благоєвич.

Тому співрозмовники ВВС в українському питанні очікують від нового предстоятеля СПЦ збереження статус-кво. А кому воно буде на руку - питання суперечливе.

З одного боку, Українську церкву Порфирій, найімовірніше, не визнає, і це вигідно для РПЦ.

З іншого, співрозмовники ВВС в ПЦУ переконують, що час зараз грає їм на руку. Мовляв, мети будь-що-будь домогтися максимальної кількості визнання від помісних церков перед ними не стоїть, а від розриву відносин з Константинополем страждає насамперед Москва.

Наразі ПЦУ визнали чотири помісні церкви з 14 - Константинополь, Олександрійський патріархат, Грецька та Кіпрська церкви. Сама ПЦУ у цьому переліку автокефальних церков іде 15-ю.

А поки архієпископ Євстратій з ПЦУ нагадує читачам свого Facebook, котрі закликають не вітати Порфирія - "прихильника Москви", що ще зовсім нещодавно патріарха Олександрійського, а також Грецьку і Кіпрську церкву також називали сателітами РПЦ.

Зараз всі ці церкви визнали ПЦУ, констатує ієрарх. Зрештою, додає владика Євстратій, останньою визнає Православну церкву України все одно не Сербська церква, а Російська.