Митрополит Варшавський та всієї Польщі Блаженніший митрополит Савва (в миру Міхал Грицуняк, пол. Michał Hrycuniak), шостий та чинний предстоятель Польської автокефальної православної церкви, доктор теології. Він народився 15 квітня 1938 року в польському селі Снятичі (Śniatycze). Митрополит Савва – випускник Християнської богословської академії у м. Варшава. У 1966 році став директором канцелярії митрополита Варшавського та всієї Польщі. У 1979 році отримав чин «єпископа» та до 1981 року був єпископом Лодзьким і Познанським. З 1994 по 1998 року займав посаду керуючого справами польського війська від Православної церкви. З 1998 по теперішній час є предстоятелем Польської православної церкви. З інформації, яку нам вдалося зібрати, випливає, що польський Митрополит Савва займає абсолютно зрозумілу позицію у питаннях підтримки України та автокефалії української церкви, яку він називає групою розкольників. При цьому, Польська православна церква офіційно зазначає, що згідно з думкою Православної Церкви Польщі автокефалію може надавати тільки Мати-Церква, маючи на увазі Російський Патріархат. Предстоятель Польської Православної Церкви Блаженніший Митрополит Савва від імені Архієрейського Собору дозволив собі заявити, що його Церква виступала і виступає за «надання повної незалежності - автокефалії саме УПЦ», а представників ПЦУ чітко назвав розкольниками. Цікаво, що 19 вересня 2019 року у Варшаві із благословенням проросійського митрополита Київського і всієї України Онуфрія відбулась зустріч голови представництва УПЦ з Предстоятелем Польської Православної церкви. Єпископ РПЦ в Україні Віктор (Баришівський) зустрівся із польським митрополитом Саввою та висловив йому вдячність за «підтримку» осередку московської церкві у нашій державі. Така позиція зі сторони Савви чітко висвітлює його ставлення до Православної церкви України та її автокефалії. Під час зустрічі єпископ Віктор проінформував Предстоятеля Польської Церкви про становище Московського патріархату після зміни державної влади в Україні, висловивши стримане сподівання на поступове припинення «утисків» вірян і релігійних організацій. Зокрема, архієрей РПЦвУ зауважив, що за останні місяці захоплення православних храмів прибічниками ПЦУ хоч і зменшилися, проте не припинилися зовсім… Як бачимо, історично справедливе повернення вірян та храмів до істинної Помісної Української православної церкви московські попи називають захопленням. Така прихильність Савви до московської церкви та її сателітів пояснюється загальновідомим фактом про перебування його в агентурному апараті спецслужб Польської народної республіки під псевдонімом «Юрек». Комуністичний режим у Польщі вже давно припинив своє існування, але «Юрек» без діла не залишився. Сьогодні його послугами в інформаційній операції з протидії надання Томосу Православній церкві України та її визнанню іншими Помісними церквами активно користуються російські спецслужби. У ході вищезазначеної інформаційної операції митрополит Савва заявляв, що питання щодо української церкви повинна вирішувати Москва, а не Константинополь. А українського митрополита Київського Епіфанія, Савва називає неканонічним священиком та розкольником. Досить очевидно, що ці всі вислови Савви надходять йому саме від кремлівських кураторів. Активно «Юрек» підігравав Кремлю й під час спектаклю з приїздом у квітні 2018 року до Варшави народного депутата України від проросійської партії «ОПЗЖ» Вадима Новинського, метою появи якого у польській столиці була потреба у зарученні підтримкою з боку Польської православної церкви у питанні блокування надання автокефалії українській церкві. В рамках «візиту» Новинський провів зустріч з митрополитом Саввою та на свій погляд «коротко та справедливо» описав ситуацію в Україні. Наслідком зустрічі із Новинським стало написання «Саввою-Юреком» митрополиту Онуфрію міфічного листа, в якому він висловив українському філіалу РПЦ своє занепокоєння кризовою ситуацією, що склалася у релігійному житті в Україні внаслідок «незаконних» дій Константинопольського патріархату. Не дивує, що цей лист «Савви-Юрека» одразу почав тиражуватись практично у всіх пропагандистських ЗМІ Кремля. Не дивує й те, що ці ж російські пропагандисти вже встигли «отримати коментар» від анонімного «високопоставленого ватиканського дипломата», який нібито заявив про те, що Ватикан не будет общаться с новой украинской церковью в ущерб отношениям с РПЦ. Вочевидь, московити справді рахують себе центром світобудови, пупом Землі, без яких нічого у нашому грішному світі не вирішується… Ми продовжуємо слідкувати за антиукраїнською діяльністю митрополита Польської православної церкви Савви, який виявився ще одним гвинтиком у жорстокій та антигуманній пропагандистській машині Кремля. За свої дії він гідний внесення до нашої бази даних «Паноптикум»
Намісник Троїце-Сергієвоі Лаври Парамон (Голубка) у розмові із журналістами відповів, що «отримує накази як чинний офіцер армії», що звучить дуже підозріло як на священнослужителя церкви.
Рік тому, на одному з російських федеральних релігійних телеканалів «СПАС» транслювалося ексклюзивне відео-інтерв’ю архієрея Російської православної церкви, вікарія патріарха Московського і всієї Русі, єпископа Парамона (Голубки). Звичайне інтерв’ю, якби не один дуже цікавий фрагмент. На питання ведучого телеканалу Серафима Сашлиєва, про те як він ставиться до свого призначення намісником Троїце-Сергієвої лаври, яка є «серцем» паломництва в Росії, єпископ Парамон відповів, використавши досить цікаве порівняння «… если говорить про свои переживания, то я понимаю, что это послушание. Церковное послушание, которое мне определили нести в дальнейшем. Понимание того, что огромная ответственность перед священноначалием, перед верующими и перед всей православной церковью. Вот как-то так было воспринято. Ну, если благословили, у нас так скажем, как у военных офицеров, приказ дан – его не обсуждают». Ця цікава фраза, використана служителем церкви, який мав би бути далеким від військових справ, насправді притаманна кадровим військовим та наштовхує на одну думку: Невже єпископ Парамон є агентом російської ФСБ, або навіть її кадровим співробітником, який контролює одну з найважливіших ланок? Адже давно відомо, який сильний вплив може здійснювати церква на тих, хто особливо їй вірний. Принаймні, цим можна логічно пояснити стрімкий кар’єрний ріст Парамона та його призначення на «високі», відповідальні посади. Сам єпископ є уродженцем с.Угля Тячівського району Закарпатської області, де в нього залишився брат – архієрей Російської православної церкви в Україні, єпископ Угольський, вікарій Хустської єпархії Симеон Голубка. У 2019 році, після призначення Симеона вікарієм Хустської єпархії, ряд ЗМІ писав про так зване посилення клану Доровських-Голубок , адже у Симеона також є доволі впливова сестра – ігуменя Серафима (Голубка), яка займала високе становище в Архангельській області Росії. Там вона допомагала архієпископу Даниїлу (Доровських) збирати данину для Москви. 
Як повідомляв російський Telegram-канал “Церквач”, Даниїл разом з Серафимою створив доволі впливовий у Московському Патріархаті клан Доровських-Голубок. Він складається з митрополита Даниїла (Доровських), архієпископа Тихона (Доровських), єпископа Парамона (Голубки), ігумені Серафіми (Голубки) та Симеона (Голубки), який є їхнім представником в Україні, та необхідний для того, щоб мати вплив на ситуацію всередині країни. Для РПЦ це дуже важливо, оскільки Україну вони втрачають і будь-який агент впливу для них є критично важливим.
Священний Синод Української Православної Церкви (Православної Церкви України) на своєму засіданні 2 лютого 2021 р. розглянув поширену у відкритих джерелах інформацію щодо можливого незаконного впливу політиків проросійського спрямування, прихильників Московського патріархату на ухвалення низки резонансних судових рішень. Висловлюючи серйозну стурбованість з цього приводу, Священний Синод заявляє наступне:
- Незалежність судочинства, ухвалення судами рішень виключно на основі норм права, законів, недопустимість зовнішнього втручання у здійснення правосуддя, особливо коли йдеться про прямий підкуп або інший корупційний вплив, мають суворо дотримуватися. Адже таким є не лише зобов’язання суддів перед світським законом, але і перед законом Божим.
У Священному Писанні сказано: «Бо Я, Господь, люблю правосуддя, ненавиджу грабіжництво з насильством» (книга пророка Ісаї 61:8); «Блаженні ті, хто чинить правосуддя і дотримується справедливости» (Псалом 105:3); «Дотримання правди і правосуддя більш угодне Господу, ніж жертва» (книга Притч 21:3). Водночас слово Боже називає нечестивцями тих, хто за хабарі викривляє правду під час судочинства: «Нечестивий бере подарунок з пазухи, щоб викривити путі правосуддя» (книга Притч 17:23). За такі злочини кожен винний буде відповідати перед Богом, Який є істинним та непідкупним Суддею, як про це сказано: «Де мала б бути правда, там кривда; де мало б бути правосуддя, там беззаконня. І сказав я у серці своєму: «праведного і нечестивого буде судити Бог; тому що час для всякої речі і суд над усякою справою там» (книга Екклезіаст 3:16-17). Покарання Божого за злочини ніхто не уникне, якщо не покається і не виправиться: «Лжесвідок не залишиться непокараним, і хто говорить неправду, не врятується» (книга Притч 19:5).
- Під час триваючої російської гібридної агресії проти України наше особливе занепокоєння викликають намагання агресора використати прямий чи опосередкований вплив на окремих суддів з метою ухвалення ними рішень, що руйнують державну незалежність України. Суспільство і держава мають давати відсіч таким намаганням, а винні мають притягатися до відповідальності.
- У цьому контексті Священний Синод особливо занепокоєний повідомленнями про намагання через судові рішення вплинути на релігійну ситуацію в Україні. Зокрема йдеться про намагання заблокувати дію та скасувати закон №2662, яким передбачено обов’язок релігійних організацій, що мають свій керівний центр у країні-агресорі, тобто в Російській Федерації, у своїй офіційній назві вказувати приналежність до такого релігійного центру.
Митрополія Московського Патріархату в Україні вперто ігнорує цей закон. Будучи справді частиною Російської Православної Церкви, як це зазначене у відповідних статутних документах обох структур, підпадаючи під ознаки, вказані у законі, релігійне об’єднання під назвою «Українська Православна Церква» та релігійні організації, що входять до нього, прикриваючись рішенням судді, що публічно демонструє прихильність до Московського патріархату, вже два роки не виконує вимоги законодавства України. Наслідком такого ігнорування стало те, що керівництво релігійних організацій, приналежних до Московського патріархату в Україні, не може вносити змін до Єдиного державного реєстру, не може змінити вказаних у реєстрі керівників на інших, не може реєструвати нові релігійні організації. Однак замість того, щоби зробити одне з двох – або стати справді незалежним українським релігійним об’єднанням, вийшовши з російського підпорядкування, або виконати вимоги закону України, виклавши свою назву у відповідності до своєї справжньої юрисдикційної належності – Московський патріархат в Україні покладає сподівання на скасування закону №2662 Конституційним судом.
- У Конституційному суді України розглядається подання низки проросійських політиків від 18 січня 2019 р. щодо скасування закону №2662.
Приклад публічного викриття Сполученими Штатами Америки народного депутата України Андрія Деркача – особи, яка протягом тривалого часу мала і очевидно продовжує мати значний вплив на структури і керівництво Московського патріархату в Україні, – як «активного російського агента» засвідчує, що такі «активні російські агенти» можуть бути і серед його колег. Відтак використання ними або іншими проросійськими силами своїх впливів на судочинство насправді можна оцінити як ще один інструмент гібридної агресії Кремля проти України. Ми рішуче налаштовані протистояти цій агресії, та закликаємо до цього всіх, хто любить Україну, незалежно від ставлення до релігії. Ми також закликаємо нашу державу і міжнародних партнерів України звернути увагу на зазначені потенційні загрози і не допустити їх здійснення.
- Користуючись нагодою Священний Синод знову закликає керівництво Московського патріархату в Україні не надіятися «на князів, на синів людських» (Псалом 145:3), на проросійських політиків та їхні впливи, а визнати правду, послідувати Томосу про автокефалію Української Православної Церкви і розпочати з Православною Церквою України конструктивний діалог.
Єрусалимський патріарх Феофіл ІІІ непрямо підтримав визнання автокефалії Православної Церкви України. Він натякнув, що раніше УПЦ КП і УАПЦ були в розколі й краще їх визнати, щоб вони були частиною Церкви, бо «важливо бути частиною єдиної святої, вселенської і апостольської Церкви». «Для всіх православних християн важливо бути частиною єдиної святої, вселенської і апостольської Церкви. Ті, хто розуміє, що таке свята, вселенська і апостольська Церква, добре зрозуміють мою відповідь на ваше запитання», відповів патріарх Єрусалимський Феофіл III сербському виданню Kurir, передає Credo.press Про оцінку факту визнання Вселенським Патріархатом автокефалії ПЦУ він сказав: «Я б не хотів давати такий коментар, який міг би вплинути на єдність православних християн». Разом з тим, глава Єрусалимського Патріархату жорстко засудив чорногорську автокефалію, відмовивши Чорногорської Церкви, яка не входить до складу Сербського патріархату, в статусі Церкви. Також він назвав Косово і Метохію «сербським Єрусалимом». Патріарх Феофіл поділився своїм бажанням відвідати Сербію і висловився на підтримку вакцинації від коронавірусу. «Вакцина не зможе остаточно перемогти це лихо, що звалилась на світ, – сказав патріарх, – але вона, безумовно, допоможе врятувати життя і пом’якшити небезпечні наслідки, які коронавірус несе людству». Він порадив всім «робити щеплення за будь-яких обставин». Джерело: df.news
У соборі Святої Трійці в окупованому Росією Цхінвалі, що знаходиться в канонічній юрисдикції Грузинської православної церкви, 7 січня 2021 року, грубо порушивши закон, представники РПЦ провели богослужіння. Про це йдеться в заяві, поширеній грузинською Асоціацією релігійних експертів. Під представниками РПЦ, які провели богослужіння, скоріше за все, мається на увазі клірики Владикавказької та Аланської єпархії РПЦ. Асоціація релігійних експертів – це об’єднання теологів, церковних істориків та дослідників церковних питань, що має на меті моніторинг та оцінку сучасних подій в Грузинській православній церкві. “Російська церква неодноразово безсоромно вторгалася на канонічну територію Грузинської Апостольської Церкви, що ми вважаємо неприпустимим”, – говориться в заяві. Релігійні експерти закликали Грузинський патріархат та митрополита Нікозського і Цхінвальського Ісаю (Чантурія) негайно відреагувати на цей інцидент та направити публічну ноту протесу ноту російському патріарху. “Ми звертаємось до предстоятелів Православних Церков з проханням дати оцінку антиканонічним діям Російської Церкви щодо Грузинської Апостольської Церкви”, – підсумовується в заяві. Починаючи з 2008 року, РПЦ використовувала тему Абхазії та Осетії як наживку для Грузинської Церкви. Цією наживкою шантажували ГПЦ, вибиваючи вигідні для себе рішення. І, до речі, питання визнання ПЦУ – не виняток. Головний дипломат РПЦ митрополит Іларіон (Алфєєв) фактично шантажував грузин: якщо вони визнають ПЦУ, то можуть втратити Абхазію та Осетію. Це сталося після того, як низка грузинських митрополитів позитивно висловилися щодо ПЦУ і необхідності її визнання. У відповідь на шантаж Грузинська патріархія випустила офіційну заяву, де йдеться про те, що «Грузинська Православна Церква не зобов’язана враховувати позицію РПЦ щодо українського питання». У листопаді 2019 року стало відомо про розпорядження глави Навчального Комітету РПЦ протоєрея Максима Козлова. Священиків Московського патріархату стимулюють йти на службу капеланами для російських військових. Так ось, в документі вказуються місця дислокації військ РФ: Абхазія, Південна Осетія, Киргизія та Арктика. У ГПЦ заявили: згідно з канонами церкви, без їх відома неприпустимо відправляти священиків на їхню територію. «Такі дії сприяють напрузі і загостренню відносин», – йдеться в заяві. Джерело: df.news