Патріарх Сербський Порфірій звинуватив Вселенського патріарха Варфоломія в тому, що той пішов проти православної традиції. Сербська ж православна церква стоїть, на його думку, на стороні «канонів». Все це було сказано в контексті надання Вселенським патріархом автокефалії ПЦУ. «Дії Константинополя в Україні не відповідають традиції Церкви. Ми на стороні порядку і канону», – сказав патріарх Порфірій в інтерв’ю сербським ЗМІ. Розберемось, що не так із його словами і чи не порушує він сам такими висловами «православні канони», які намагається захищати.

1. Теза «Дії Константинополя в Україні не відповідають традиції Церкви». Насправді дії Вселенського патріарха Варфоломія повністю відповідають історичним прецедентам минулого. У випадку із автокефалією ПЦУ Вселенський патріархат не «винаходив велосипед» і діяв точно так само, як Вселенський патріарх діяв сто років тому, надаючи автокефалію Польській православній церкві, Албанській ПЦ та іншим церквам. Про це сам патріарх Варфоломій неодноразово казав у ЗМІ, і в офіційних документах, зокрема у листі предстоятелю Кіпрської церкви. «Вселенський патріархат діяв у справі Церкви України, так само як і при проголошенні всіх нових автокефальних Церков, добровільно та самовіддано, на основі багатовікової традиції», – йшлось у листі Вселенського патріарха. Якщо Порфірій звинувачує Вселенського патріарха у порушенні “традицій Церкви” він ставить під сумнів і минулі надання автокефалій від Вселенського патріархату, що своєю чергою ставить під сумнів існування більшої половини помісних церков. Про це також говорив Вселенський патріарх звертаючись до противників автокефалії ПЦУ: «У православ’ї немає розколу. Я це сказав і повторюю зараз. З боку Російської Церкви існує інший погляд на українське питання, що виявилося у припиненні спілкування з Церквою-матір’ю Константинополя, а потім з іншими автокефальними Церквами, через рішення Вселенського патріархату про надання автокефалії до Церкви України… Ми слідували традиції православ’я, встановленій багатовіковою церковною практикою. Я пам’ятаю, що Константинополь вже надав автокефалію ще дев’яти помісним Церквам до випадку з Україною. Сьогодні, звичайно, деякі в корисливих цілях заперечують цей очевидний факт. Але ті, хто ставить під сумнів права та обов’язки вселенського патріархату, по суті ставлять під сумнів саме їх існування та ідентичність, саму структуру православ’я», – підкреслив святійший владика, натякаючи на Російську православну церкву.
2. Теза «Ми на стороні порядку і канону». Чи може бути Сербська Церква на стороні порядку і канонів, коли вона заперечує право Вселенського патріарха надавати автокефалії? Більше того, автокефалія від Вселенського патріархату була надана своїй митрополії – а саме Київській митрополії Вселенського Патріархату, яка після Об’єднавчого собору стала автокефальною церквою і почала іменуватись Православною Церквою України. У 1686 році Вселенський патріарх надав право Московському патріарху висвячувати Київського митрополита, але при цьому останні мали згадувати Вселенського патріарха першим, “як свого голову”. Таким чином Київська митрополія і після 1686 року залишалась у володінні Вселенського Патріархату. Це підтвердилось і нещодавніми заявами українських істориків. Таким чином у випадку з Україною, вселенський патріарх діяв виключно на своїй канонічній території. Він дав своїй митрополії автокефалію. Ані РПЦ, ані Сербська Церква не має жодного відношення до Київської митрополії і ніколи не мала ніяких прав на неї. Тому ніяких канонів не міг порушити Вселенський патріарх коли розпорядився надати автокефалію своїй митрополії. Навпаки, саме патріарх Порфирій виглядає в цьому випадку невігласом, коли стверджує зворотне.

Як здобувалась автокефалія Сербської Церкви. І чи це канонічно?

16 квітня 1346 року, на Великдень, сербський король Стефан Душан скликав велике зібрання в Скоп’є, в якому взяли участь сербський архієпископ Йоанікій II, архієпископ Микола І Охридський, патріарх Болгарський Симеон та різні релігійні лідери Афону. На зборах священнослужителі домовились, а потім урочисто здійснили піднесення автокефального Сербського архієпископства до статусу Патріархату. Таким чино перша автокефалія Сербської церкви була самопроголошена і відбувалась за підтримки світської державної влади, особливо її короля. У «Житії преподобного Ісаї старця» (Афонський Патерик) про виконання Стефаном свого наміру написано таке: «Це він зробив єдиною своєю владою, не тільки не порадившись з Патріархами грецькими, але й не побоявшись накликати на себе через цей вчинок церковне відлучення».  Новий Патріарх Йоаникій ІІ урочисто короновав Стефана Душана як «Імператора і самодержця з сербів і римлян». Сербський Патріархат взяв на себе суверенітет на горі Афон і грецькі архієпископства, що перебувають під юрисдикцією Константинопольського патріархату (Охридська архієпископія залишалась автокефальною), що призвело до відлучення короля Стефана Душана від церкви Константинопольським патріархом Каллістом І у 1350 році. Не зовсім канонічно, м’яко-кажучи правда? Але ж своє під носом погано видно патріарху Порфирію (Перичу), зате йому добре видно про «антиканонічність дій» Вселенського патріарха. Напевно на його думку, було б «канонічніше», якби єрархи в Україні за допомогою світської влади самопроголосили автокефалію, як це було в Сербії у 1346 році й в Україні в 1920-х, 1990-х рр.? В XV ст. Сербія потрапила під ярмо турків й у церковну залежність від Константинопольського патріархату. В 1557 р. здобула незалежність, але через два століття знову виявилася в підпорядкуванні в Константинополя. Сербська православна церква в Князівстві Сербія здобула автономію в 1831 році і була організована як Белградська митрополія, залишаючись під верховною церковною юрисдикцією Константинопольського Вселенського патріархату. Князівство Сербія отримало повну політичну незалежність від Османської імперії в 1878 році, і незабаром після цього були розпочаті переговори з Вселенським патріархатом, що призвело до канонічного визнання повної церковної незалежності ( автокефалії) для Белградської митрополії в 1879 р. У той же час сербські православні єпархії в Боснії та Герцеговині залишалися під верховною церковною юрисдикцією Вселенського патріархату, але отримали внутрішню автономію. Джерело: df.news

Вселенський патріарх Варфоломій приїде в Україну, щоб взяти участь в урочистостях із нагоди 30-річчя незалежності.

Про це повідомила у фейсбуці заступниця керівника парламентської фракції "Слуга народу" Євгенія Кравчук, передає Цензор.НЕТ. За її словами, Варфоломій заявив про це на зустрічі з українськими парламентаріями, організованій генеральним консульством України в Стамбулі. "На зустрічі з делегацією народних депутатів із фракції "Слуга народу" Вселенський патріарх Варфоломій I підтвердив свій приїзд в Україну на урочистості з нагоди 30-річчя незалежності, на запрошення Володимира Зеленського. Дуже символічно, що на святкування Дня Незалежності України прибуде патріарх, який відіграв одну з ключових ролей для незалежності і визнання українського православ'я", - пише Кравчук. Нагадаємо, раніше Офіс президента повідомляв, що візит Варфоломія може відбутися на День Незалежності, якщо стабілізується епідемічна ситуація. До цього візит Варфоломія анонсували ще у 2019 році. Зокрема, про це говорив предстоятель Православної церкви України Епіфаній.

Використання Почаївської лаври Українською православною церквою Московського патріархату повинне бути припинене шляхом розірвання договору оренди та передане Православній церкві України. Про це йдеться у петиції, яка зареєстрована на сайті Кабінету міністрів України. Подаємо текст петиції повністю: Почаївська лавра тисячу років є однією з найбільших святинь українського народу. Православна церква України (ПЦУ) — автокефальна православна церква на території України, п’ятнадцята в диптиху. Константинопольська церква вважає ПЦУ єдиною канонічною правонаступницею Київської митрополії. ПЦУ утворилася внаслідок об’єднання трьох українських православних церков: УПЦ КП, УАПЦ та УПЦ МП. Цілком справедливо, щоб духовну святиню використовувала православна конфесія яка визнана православним світом автокефальною православна церквою на території України. В свою чергу, Українська православна церква Московського патріархату не є автокефальною православна церквою на території України. Крім того, високі церковні ієрархи Української православної церкви Московського патріархату були неодноразово помічена у висловлюваннях та діях направлених проти українського народу. Враховуючи вказане вище, використання Почаївської лаври Українською православною церквою Московського патріархату повинне бути припинене шляхом розірвання договору оренди та передане Православній церкві України (ПЦУ). У листопаді 2008 року митрополит Онуфрій публічно заявив, що Голодомор 1930-х років український народ «заслужив» сам: «Голодомор — это было вразумление, усмирение со стороны Господа нашей гордыни». 5 серпня 2014 тимчасовий глава УПЦ (МП), митрополит Онуфрій в інтерв’ю власній прес-службі виступив із засудженням антитерористичної операції (АТО) на Донбасі, а також відмовився визнавати причетність керівництва Російської Федерації до дестабілізації ситуації на сході України. Російських терористів-найманців священнослужитель називає не інакше як «наші одновірці та брати», а проведення АТО — «братське кровопролиття». Українські військовослужбовці, за словами Онуфрія, не захищають свою Батьківщину, а діють в «інтересах Заходу». 8 травня 2015 на урочистому засіданні Верховної Ради керівництво УПЦ (МП) на чолі з предстоятелем церкви Онуфрієм не захотіло вставати під час вшанування в Раді бійців АТО, коли Президент Петро Порошенко зачитував імена Героїв України, які отримали це звання під час антитерористичної операції; при цьому піднялися навіть іноземці. 18 березня 2016 року в Криму відзначили «День возз’єднання Криму з Росією». Від імені УПЦ (МП) в урочистостях взяв участь благочинний Севастопольського округу Кримської єпархії протоієрей Сергій Халюта. На початку 2018 року священник УПЦ (МП) Євген Молчанов відмовився відспівувати загиблу однорічну дитину, яка була хрещена у церкві Київського патріархату, оскільки, за його словами, у такому разі дитина вважалася нехрещеною. За фактом СБУ було відкрито розслідування. Генеральна прокуратура України розпочала досудове розслідування проти окремих представників Запорізької Єпархії УПЦ (МП) та організації “Союз православний «Радомир». 11 січня 2018 року СБУ провела обшуки у «бойового крила» Запорізької єпархії УПЦ (МП): ГО “Союз православний «Радомир», під час яких було вилучено незареєстровану автоматичну вогнепальну і холодну зброю, значну кількість набоїв, медалі «патріот Росії», проросійську символіку вказаної організації, роздруківки з текстами антиукраїнського змісту. 12 січня 2018 року, Герой України генерал-майор ЗСУ Ігор Гордійчук розповів, що в Святогірській лаврі клір УПЦ (МП) від самого початку російської збройної агресії переховував зброю й більше 100 терористів: чеченський загін спецназу та кадирівці. 13 січня російські окупаційні війська у Севастополі вивели зенітно-ракетні комплекси протиповітряної оборони С-400 «Тріумф» на бойове чергування, влаштувавши урочистий ритуал освячення, який провели клірики УПЦ(МП) в Криму у районі мису Фіолент. 28 червня 2018 року Митрополит УПЦ Сімферопольський і Кримський Лазар (Швець) відслужив молебень для російських військ, визнавши Росію «нашою Вітчизною» і «великою морською державою». На молебні були присутні прем’єр-міністр Росії Дмитро Медведєв і інші високопоставлені чиновники РФ. Вони разом відзначали в Севастополі День хрещення Русі, а потім — День Військово-Морського флоту Росії. В червні 2019 року десятки чоловіків, які прямували до Почаївської лаври з учасниками Хресної ходи УПЦ МП, всі були одягнені в чорні футболки, написи на яких закликають готуватись до війни були роздані паломникам організаторами — представники Кам’янець-Подільської єпархії УПЦ (МП). У серпні 2019 року з благословення митрополита Тернопільського та Кременецького Сергія на Тернопільщині організовуються туристично-паломницькі поїздки в окупований Крим. Священики РПЦвУ вирішили реанімувати туристичний бізнес в Криму, який занепав після російської окупації. Крім відвідування православних храмів та монастирів Криму, вірянам також пропонують відпочити біля моря. Відповідні рекламні оголошення про «паломнічество в Крим» розмістили біля храмів УПЦ МП на Тернопільщині. 8 вересня 2019 року у тимчасово окупованому Донецьку бойовики урочисто відкрили погруддя російському імператорові Миколі II в донецькому селищі Гірник на території поки недобудованого храму на честь Святих царствених мучеників. Установці бюста російському імператору також сприяв митрополит Донецький і Маріупольський УПЦ МП Іларіон. 10 вересня 2019 року Президент Чехії Мілош Земан прийняв у Празькому Граді делегацію із семи осіб, які, за їхніми словами, «представляють інтереси русинів, які домагаються автономії в складі України». Прийом був символічно приурочений до сторіччя підписання Сен-Жерменського договору: 10 вересня 1919 року цією міжнародною угодою підтверджувалося приєднання до Чехословаччини Підкарпатської Русі — нині території Закарпаття. У складі делегації був і священик УПЦ МП Дмитро Сидор, який раніше отримав умовний термін за посягання на територіальну цілісність України. У жовтні 2019 року запорізький митрополит УПЦ МП Лука та нардеп Вадим Новинський проводили агітацію за «формулу Штайнмаєра». У грудні 2019 року редакція газети «Кримська світлиця» отримала скан-копію угоди між командувачем Чорноморського флоту РФ і митрополитом Сімферопольським і Кримським Лазарем від 2 квітня 2015 року щодо співпраці.

У січні 2014 року Росія, під прикриттям релігійної місії УПЦ МП, відправила у Крим групу спецслужбовців, які «вели переговори» з тоді ще спікером парламенту Криму Володимиром Константиновим та Сергієм Аксьоновим, який зараз очолює окупований півострів. Про це йдеться у матеріалі проекту «Крим.Реалії». Зазначається, що Росія привезла до Криму християнські святині «Дари Волхвів», що зберігаються в Греції. Ці дари, вважають православні, принесли Ісусові невдовзі після його народження, і вони мають цілющу силу. 24 січня 2014 року «Дари волхвів» привезли до Києва. Разом із цими святинями до Криму прилетіла група росіян, причетних до російських спецслужб. Зокрема, керував охороною той самий Ігор Гіркін. Полковник ГРУ, який використовував псевдо Стрєлков. Крим у маршруті святині взагалі не зазначався. Але план змінюють буквально за день і наприкінці січня «Дари» везуть у Крим літаком російського олігарха Костянтина Малофєєва. Влітку 2014 року МВС України відкриє на Костянтина Малофєєва кримінальне провадження за підозрою в створенні воєнізованих або збройних формувань. Приймав «Дари волхвів» у Криму тодішній очільник Севастопольського округу УПЦ МП Сергій Халюта. Сергій Гайдук, який у березні 2014 року був призначений командувачем ВМС ЗСУ у Криму, вважає Сергія Халюту працівником ФСБ. «Ну, мені очевидно було, що це ФСБ-шник, одягнений у рясу. Це підтвердилося, тому що він там збирав матраци і розміщував на території святині якраз військовослужбовців РФ», – розповів журналістам «Крим.Реалії» Сергій Гайдук. Заходи безпеки та охорону під час перебування «Дарів волхвів» у Криму організовували не кримчани. Окрім Гіркіна, який організовував охорону, та Малофєєва, який фінансував візит, у складі делегації були Олег Лебедєв – депутат держдуми Росії та Дмитро Саблін – тоді заступник глави російської організації «Бойове братство», який пізніше став співзасновником руху «Антимайдан» в Росії. Власник цієї реліквії, настоятель афонського монастиря святого Павла ігумен Парфеній, також був задіяний у цій акції. А вже через 4 роки, коли в Україні стартував автокефальний процес, представники УПЦ МП використовували авторитет Парфенія для того, щоб вкидати негативні дискредитуючі меседжі і наративи щодо української автокефалії. За словами співзасновниці «Центру релігійної безпеки» Тетяни Деркач, російські військові дійсно розташовувалися в храмах, де зберігали свою зброю. А коли відбувалося захоплення українських військових частин, то росіяни брали з собою священників, які вмовляли військових ЗСУ «не воювати проти братів».