Аналізуючи Інтернет-простір лицярами Вікторіанського братства було помічено, що уряд сучасної Угорщини активізував здійснення заходів щодо посилення свого впливу у Закарпатській області України, у тому числі, з використанням релігійного фактору. Як повідомляють власні джерела “Вікторіанського братства”, для реалізації задуманого, офіційна Угорщина збільшила обсяги фінансування Мукачівської дієцезії Римо-католицької церкви, яку очолює етнічний угорець Антал Майнек. Зокрема, у травні поточного року угорський державний фонд Бетлена Габора ухвалив рішення, згідно з яким Мукачівська дієцезія РКЦ отримала щонайменше 60 мільйонів угорських форинтів (близько 6 мільйонів гривень), більшість з яких надійшло через благодійні фонди “Карітас”. Вказані кошти витрачаються духовенством зазначеної релігійної організації в рамках реалізації так званої “Стратегії національної політики” Угорщини для проведення спільних заходів з угорськими дипломатами та посадовими особами різних рівнів. Прикладом такої діяльності стало відкриття на території костелу РКЦ у місті Рахів “Угорського дому”, що відбулось за участі правлячого єпископа Мукачівської дієцезії РКЦ Антала Майнека, держсекретаря міністерства фінансів Угорщини Йожефа Бочкої та уповноваженого угорського уряду Грежи Іштвана. Лицарями Братства отримано інформацію, що настоятелем згаданого костелу також є етнічний угорець Ласло Микуляк, який давно співпрацює з угорськими дипломатами та посадовцями. Нейбайдужі до нашої діяльності відмічають, що Ласло Микуляк брав особисту участь в реалізації угорської урядової програми “Петефі”, керівництво якою здійснюється особисто одіозним прем’єр-міністром Угорщини Віктором Орбаном, а її метою проголошено навчання угорської мови та культури етнічних угорців, які проживають на території іноземних держав. Діяльність Микуляка полягала в тому, що він проводив легалізацію діяльності угорських волонтерів на території Закарпаття, надаючи їм офіційні запрошення від імені своєї парафії. А в 2018 році він взагалі відзначився активною роботою в рамках передвиборчої кампанії парламентських виборів в Угорщині. Того року Ласло Микуляк проводив активну агітаційну діяльність за партію Орбана “Фідес”, а також організував виїзд мешканців Закарпатської області України, які мають громадянство Угорщини, до консульських установ Угорщини для участі в голосуванні. Аналогічних прикладів співпраці духовенства та працівників Мукачівської дієцезії РКЦ з угорськими можновладцями вистачає. Найбільш зухвалими з них можна назвати якраз політичну агітацію, легалізацію угорців та їх діяльності на території Закарпатської області, акцій вшанування державних діячів Угорщини тощо. Важливо відзначити, що вказана релігійна організація перебуває у безпосередньому канонічному підпорядкуванні Ватикану. Однак, вона здебільшого складається з громадян Угорщини, яких налічують щонайменше 80%. І саме останній фактор використовується угорським урядом для провадження власної агресивної зовнішньої політики на території Закарпатської області України. Фактично офіційна Угорщина поставила Мукачівську дієцезію РКЦ у беззаперечну залежність від Будапешту, який дедалі більше посилює використання релігійного фактору для нарощування власного впливу не лише в Україні, а й на території інших держав, землі яких, на думку сучасних угорських можновладців, мають входити до складу так званої “Великої Угорщини”.

Богослов РПЦ архімандрит Кирило Говорун розповів як діють в РПЦвУ, щоб утримувати людей в Московському патріархаті. За його словами, віряни живуть у інформаційній бульбашці. «…є шалена контрпропаганда, промивання мізків. Вірян УПЦ МП (РПЦвУ, – ред.) закоркували в герметичну інформаційну бульбашку, накрили інформаційним ковпаком. Усі вони читають СПЖ (Союз православних журналістів – ред.), що закладає в їхній мозок переконливий наратив», – розповів архімандрит Кирило Говорун в інтерв’ю. На ствердження, що люди живуть не лише в інформаційній бульбашці, створеній церквою, богослов відповів: «Ви не уявляєте, наскільки вони живуть у бульбашці». У РПЦвУ впевнені, що світ навколо них злий, але багато хто, залишається в Московському патріархаті, бо йому там зручно, – підсумував богослов. Він запевнив, що і сам би покинув Московський патріархат, але ПЦУ закордоном немає, а він здебільшого перебуває за межами України.

Відповідно до Очільник РПЦвУ Онуфрій надіслав запрошення до Грузинської Церкви відвідати Україну на урочистості з нагоди Дня Хрещення Русі-України. У свою чергу Грузинський Патріархат відмовив і не надсилав свою делегацію на урочистості Російської Церкві в Україні. Про це повідомляють Церковні новини Грузії.  «В чому причина? Як довго Церква Грузії зберігатиме нейтральну позицію щодо питання української автокефалії? Що робитиме найстаріший предстоятель Православної Церкви, католикос-патріарх Грузії Ілля II? Чи на нього впливають проросійські грузинські ієрархи і чи затягує процес визнання? Питання залишаються відкритими», – зазначають у виданні. Нагадуємо, що в останні місяці прем’єр-міністр України пан Деннис Шмигаль та його оточення відвідали столицю Грузії, де після офіційної зустрічі з предстоятелем Грузинської православної церкви заявили, що грузини мають позитивне ставлення до Автокефальної Церкви України.

Влада Російської Федерації відзначилась переписуванням не лише історії, спотворюючи відомості про Київську Русь, Другу світову війну та совєтський період, а й вміло перекручує факти недалекого минулого, будуючи паралельний світ кривих дзеркал. Зокрема, 22 липня 2021 року РФ звернулась до Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), подавши до установи скаргу проти України на підставі статті 33 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Телеграм-канал Генеральної прокуратури Росії повідомляє, що у скарзі перераховані цілі групи правопорушень, у яких Кремль звинувачує офіційний Київ. До таких у Кремлі зарахували:

• відповідальність влади України за загибель мирного населення, незаконне позбавлення волі та жорстоке поводження з людьми під час Революції Гідності, у Будинку профспілок в Одесі, а також, під час проведення Антитерористичної операції;
• практика придушення свободи слова шляхом заборони засобів масової інформації, переслідування російських та проросійських журналістів;
• політика дискримінації російськомовного населення, витіснення російської мови з системи освіти та обслуговування клієнтів;
• загибель людей внаслідок обстрілів Збройними силами України суміжних з РФ територій;
• позбавлення виборчих прав окремих мешканців Південного-Сходу України;
• блокування Північно-Кримського каналу, як основного джерела прісної води для окупованого Росією Кримського півострову;
• збиття літака авіакомпанії “Малазійські авіалінії” рейсу МН17, внаслідок незакриття владою України повітряного простору над зоною бойових дій;
• відмова у наданні допомоги слідчим органам РФ у розслідуванні злочинів.

Як бачимо, Кремль цілком і повністю покладає на Україну відповідальність за підтримку Росією режиму Януковича, окупацію Росією Криму та частини Донецької і Луганської областей, вбивства українців проросійськими терористами та російськими Збройними силами на Донбасі, і, що є чи не найбільш цинічною заявою, за збиття малазійського Боїнгу у 2014 році. Офіційна Москва настільки сильно шаленіє від того, що Україна не захотіла змиритись з окупацією власних територій та щосили протидіє токсичній російській пропаганді на власній території, що навіть звернулась до Європейського суду з прав людини. При цьому, варто нагадати, що серед власного населення Кремль проповідує загнивання європейської демократії та встановила перевагу власного законодавства над міжнародним. Однак, з огляду на рішучу боротьбу України з окупантами, в РФ зненацька вирішили апелювати до авторитетної міжнародно-правової судової установи. У скарзі РФ на адресу ЄСПЛ, Кремль вимагає від Європи зобов’язати Україну припинити такі кричущі порушення, як блокування водопостачання до Криму, обмеження мовних прав, заборона трансляції російськомовних телеканалів, у першу чергу, тих, що належать куму Владіміра Путіна Віктору Медведчуку, та заборона окремих російських інтернет-платформ. Зрозуміло, що така абсурдна заява не буде серйозно сприйнята ані в ЄСПЛ, ані цивілізованою світовою та європейською спільнотою. Але занепокоєння викликає зовсім інше – Росія не збирається змиритись з тим, що Україна відмовилась від ролі жертви і чинить відчайдушний опір російській агресії, відтак, агресія з боку Кремля буде лише наростати, бо поки існує незалежна українська державність, російський імперський режим постійно перебуває під загрозою. Джерело: df.news