Німеччина передала Києву унікальний документ щодо анексії Москвою Київської митрополії

Коли одного весняного дня три роки тому Наталя Сінкевич йшла в бібліотеку Інституту східноєвропейської історії і географії при університеті Тюбінгена, вона і здогадуватися не могла, що на неї чекає. Провідна наукова співробітниця Національного Києво-Печерського заповідника шукала інформацію про німецького пастора Йоганнеса Гербінія, який у 17 столітті був одним з небагатьох західних дослідників Києво-Печерської лаври. Те, що дослідниця побачила в німецькій бібліотеці, мало зовсім інші масштаби, ніж записки пастора: на стіні в скляній рамці висіла грамота російського царя Петра І від 1708 року, якою він підтверджував поставлення Київського митрополита Йоасафа Кроковського. “Я попросила бібліотекаря подивитися. Виявилося, що це оригінал. Я негайно зв’язалася з директором інституту”, – пригадала Сінкевич у розмові з DW. Висіла собі півстоліття в бібліотеці У тюбінгському інституті навіть не здогадувалися, яке історичне значення має документ, який більше півстоліття просто прикрашав бібліотеку. “Вона собі висіла десятиліттями на стіні і всі вже сприймали її просто як інвентар. Ми знали лише, що наприкінці 50-их років минулого століття колишній директор інституту купив її у торгівця антикваріатом за дві тисячі марок. Це мала бути наочність для студентів”, – розповідає заступниця директора інституту східноєвропейської історії Катаріна Кухер (Katharina Kucher). За її словами, кілька спроб науковців з Тюбінгена з’ясувати, звідки саме взялася грамота, завершувалися безрезультатно. Аж поки Наталя Сінкевич не звернула увагу німецьких колег на те, що документ до Другої світової війни перебував в київських архівах. Невдовзі було створено спільну українсько-німецьку експертну комісію. За фінансової підтримки міністерства закордонних справ Німеччини, комісія півроку шукала докази походження документа та вивчала обставини його зникнення. З’ясувалося, що до 1922 року грамота зберігалася у ризниці Софійського собору, потім у бібліотеці при соборі. 1931 року  бібліотеку передали Академії наук, історичні манускрипти якої зберігалися у Національній бібліотеці, згодом названій  іменем академіка Вернадського. 1941 року, під час окупації України нацистською Німеччиною, грамота зникла разом з понад двома десятками інших документів, що колись зберігались у ризниці Софії Київської. Другий повернутий документ Дослідники припускають, що документи були вивезені зондеркомандою есесівця Еккегарда фон Кюнсберга, яка систематично вилучала історичні документи і предмети мистецтва на окупованих територіях. З 24 документів, що зберігались колись у Софії Київській і, вочевидь, були вивезені нацистами, досі був знайдений і повернений в Україну лише один. 1995 року США передали Києву історичний документ, який добровільно повернув американський ветеран Другої світової. Колишній солдат привіз його з Відня, де купив у торговця антикваріатом. У четвер, 14 березня 2019 року, грамоту Петра І митрополиту Йоасафу було офіційно передано у Берліні послу України в Німеччині Андрію Мельнику. Наукова робота для з’ясування походження документа була завершена ще восени 2016 року. Бюрократичні процедури, необхідні для реституції, затягнулися на кілька років. Обізнані з переговорами між Києвом і Берліном співрозмовники DW висловили думку, що частково затримка була пов’язана і з політичною ситуацією. Зрештою, збіг передачі документа в часі з отриманням Православною церквою України томоса про автокефалію могло справити враження, що повернення грамоти є політичним жестом. “Довелося чекати слушного моменту. Це питання треба розглядати з врахуванням політичного контексту. Кілька разів передача грамоти зривалася”, – констатувала у розмові з DW Катаріна Кухер.