Cтало відоме ім’я схимонаха із Російської Федерації, який катував полонених українських бійців на Донбасі – бив їх хрестом та стріляв їм в коліна із травматичного пістолета. На Донбас «схимонах» Російської православної Церкви Ілля (Ретинський) приїхав у 2014 році як капелан так званого батальйону ДНР «Лєший». На тимчасово окупованих землях його кличуть «Сталін». Є інформація, що він у підвалах катував військовополонених з Донецького аеропорту. Бив металевим хрестом та стріляв по хлопцях з травматичної зброї. Схимонах Ілля (Ретинский), який взяв на себе особливо суворі аскетичні правила чернецтва, вже багато років мандрує з рок-концертами по Росії. Сам він про розповідає так: «Схимонах Ілля. У миру Ретинский Ілля Тихонович, 1959 року народження, Орловська область, але зараз представляюся як схимонах Ілля, Російська Православна Церква, Московський Патріархат». Як бачимо, цей схимонах-садист покривається Російською православною церквою і ніяк нею не засуджений. Росіянам потрібні такі «духовні отці», які ще катувати вміють і допомагають терористам в анексії чужих територій. Джерело: duhovnyfront.com.
Нещодавно ми вже писали про підозрілий храм РПЦвУ на території Закарпаття, але вкотре переконуємось, що попи з Московії не покидають надії про всеосяжну забудову української території власними спорудами. Так, у Золочеві, що на Львівщині, московські попи під виглядом будівництва індивідуального житлового будинку зухвало намагаються побудувати черговий храм. Про їх нахабство свідчить бодай той факт, що напередодні Золочівська міська рада ухвалила звернення про заборону діяльності Московського патріархату на території міста. Діі проросійських священників не залишились поза увагою небайдужих містян, які вийшли на вулиці міста висловити своє обурення на знак протесту проти незаконної діяльності РПЦ у власному місті. Гідний приклад того, як слід відстоювати власні переконання і протидіяти російській гідрі. Джерело: lviv.znaj.ua
Нещодавно сайт «Миротворець» виклав у відкритий доступ архів поштової скриньки бойовика ДНР з кличкою «Север». Там є і лист пособника терористів, якогось Федора Янгичера, який отримав «розвідувальну інформацію» від двох священників про переміщення та дислокацію українських військ і передав її бойовикам. Таким чином, було зафіксовано один із численних фактів співпраці представників УПЦ МП із бойовиками на Донбасі. Доволі легко виявити, коли «зливом» інформації займаються представники силових структур або оборонно-промислового комплексу, які мають доступ до секретної інформації. Коли ж стоїть біля дороги священник і рахує кількість військової техніки, а потім усе це повідомляє терористам, то довести це важко. Такого роду діяльність УПЦ МП ефективно діяла під час 2014 року. Це стосується як Криму, так і Донбасу. Кожен представник УПЦ МП - це маленька пропагандистська мобільна точка. Більше того, на півдні та сході України вони активно працюють з 2008 року. Передвиборча кампанія В. Януковича добре показала, як діє ця пропагандистська мережа, і вже тоді ці «товариші» ефективно обробляли свою паству. У подіях на сході України в 2014 році вони зіграли свою роль не тільки на рівні гасел про «російський світ» і «Путін введи війська». Ми бачили, що храми УПЦ МП були не просто осередками російської пропаганди. Це були склади з боєприпасами та зброєю, фактично, перевалочні бази для російських військ. У нас немає ані найменшого сумніву в тому, що вся мережа УПЦ МП заточена під антиукраїнську роботу. Але, для нас вкрай важливо, щоб сьогодні усі правоохоронні органи України проводили тотальну боротьбу проти таких представників УПЦ МП. На сьогоднішній час, згідно з чинним законодавством України, священників дуже складно притягнути до відповідальності за антиукраїнську діяльність. Однак, парламент готує законопроект, що відкриє таку можливість. Джерело: apostrophe.ua
Вікторіанське братство Святого Апостола Андрія Первозванного з турботою спостерігає за складною епідеміологічною ситуацією в Закарпатській області та збільшенням кількості захворювань. У зв’язку з цим Братство звертається до мешканців Закарпаття бути особливо обережним та дотримуватись повного переліку протиепідемілогічних заходів. Боротьба з коронавірусом ще не закінчена, але ми впевнені, що завдяки спільним зусиллям та самосвідомості кожного, ми переможемо страшну недугу та повернемось до звичайного ритму життя. З повагою, Вікторіанське братство Святого Апостола Андрія Первозванного!
Тисячу років тому Печерський монастир був інакшим. Але, на жаль, Московський патріарх Кирило про це не знає і називає Києво-Печерську лавру «наш первый на Руси монастырь». Занурившись в історію, можемо побачити, що підпорядкування Лаври Москві відбулось лише 300 років тому. Унаслідок цього у монастирі постало багато нових порядків і було скасовано низку фундаментальних традицій, на яких обитель поставала і здобула першість серед інших православних східнослов’янських монастирів. Монахи на чолі з ігуменом Феодосієм організували життя своєї обителі у відповідності до суворого Студитського статуту, який визначав верховенство лише духовної влади. Під верховенством духовної влади ченці жили у щоденній праці і численних аскетичних подвигах: «одні були на піст сильні, інші на неспання, інші на колінні поклони, одні постили щодень, другі їли хліб з водою, інші зілля варене, інші сире», – повідомляє Печерський патерик. На особливу увагу заслуговує той факт, що богослужіння йшли українською мовою. Що підтверджує істинно українське коріння та історичну ідентичність нашого народу. Верховенство духовної влади позбавляло ігуменів монастиря принизливого обов’язку догоджати світській владі. Це часто загрожувало життю, проте відповідало букві духовного закону. Але віковічний уклад життя Києво-Печерського монастиря почав змінюватися після поразки Івана Мазепи. І вже 1718 року у Лаврі сталася страшна пожежа, яка знищила величезний архів і бібліотеку, а з ними – письмову пам’ять про незалежне українське політичне і духовне життя обителі. Зазначається, що монастир підпалили посланці з Москви, які були одягнені як ченці. З цього приводу напрошуються аналогії із нашим сьогоденням. Кремль й зараз продовжує працювати, як виявляється, за давно напрацьованими шаблонами. А остаточним ударом по духовному верховенству і – відповідно – підпорядкуванням монастиря світській владі став наказ Катерини ІІ (1786 року) про вилучення церковного майна і переведення всього монастирського штату на зарплату з казни. Таким чином, в українському монастирі поступово сформувались та запанували нові, незнані раніше правила. Саме вони сьогодні дають Московському патріарху Кирилу підстави називати Печерський монастир «наш». Тобто «монастир Російської православної церкви». Бо як сказав Путін, «православ’я та ядерний щит зміцнюють безпеку Росії». Через це, а також з огляду на сьомий рік російської агресії в Україні постає запитання: Як ще довго проросійські порядки пануватимуть у найбільшій тисячолітній святині незалежної Української держави? І чи не час українській владі повернути Лавру на службу Богу та Україні? Джерело: https://www.radiosvoboda.org/a/30706244.html