У січні 2014 року Росія, під прикриттям релігійної місії УПЦ МП, відправила у Крим групу спецслужбовців, які «вели переговори» з тоді ще спікером парламенту Криму Володимиром Константиновим та Сергієм Аксьоновим, який зараз очолює окупований півострів. Про це йдеться у матеріалі проекту «Крим.Реалії». Зазначається, що Росія привезла до Криму християнські святині «Дари Волхвів», що зберігаються в Греції. Ці дари, вважають православні, принесли Ісусові невдовзі після його народження, і вони мають цілющу силу. 24 січня 2014 року «Дари волхвів» привезли до Києва. Разом із цими святинями до Криму прилетіла група росіян, причетних до російських спецслужб. Зокрема, керував охороною той самий Ігор Гіркін. Полковник ГРУ, який використовував псевдо Стрєлков. Крим у маршруті святині взагалі не зазначався. Але план змінюють буквально за день і наприкінці січня «Дари» везуть у Крим літаком російського олігарха Костянтина Малофєєва. Влітку 2014 року МВС України відкриє на Костянтина Малофєєва кримінальне провадження за підозрою в створенні воєнізованих або збройних формувань. Приймав «Дари волхвів» у Криму тодішній очільник Севастопольського округу УПЦ МП Сергій Халюта. Сергій Гайдук, який у березні 2014 року був призначений командувачем ВМС ЗСУ у Криму, вважає Сергія Халюту працівником ФСБ. «Ну, мені очевидно було, що це ФСБ-шник, одягнений у рясу. Це підтвердилося, тому що він там збирав матраци і розміщував на території святині якраз військовослужбовців РФ», – розповів журналістам «Крим.Реалії» Сергій Гайдук. Заходи безпеки та охорону під час перебування «Дарів волхвів» у Криму організовували не кримчани. Окрім Гіркіна, який організовував охорону, та Малофєєва, який фінансував візит, у складі делегації були Олег Лебедєв – депутат держдуми Росії та Дмитро Саблін – тоді заступник глави російської організації «Бойове братство», який пізніше став співзасновником руху «Антимайдан» в Росії. Власник цієї реліквії, настоятель афонського монастиря святого Павла ігумен Парфеній, також був задіяний у цій акції. А вже через 4 роки, коли в Україні стартував автокефальний процес, представники УПЦ МП використовували авторитет Парфенія для того, щоб вкидати негативні дискредитуючі меседжі і наративи щодо української автокефалії. За словами співзасновниці «Центру релігійної безпеки» Тетяни Деркач, російські військові дійсно розташовувалися в храмах, де зберігали свою зброю. А коли відбувалося захоплення українських військових частин, то росіяни брали з собою священників, які вмовляли військових ЗСУ «не воювати проти братів».
Вибори відбулися через три місяці після смерті попереднього предстоятеля церкви: в листопаді минулого року патріарх Іриней помер від коронавірусу.
СПЦ традиційно вважають сателітом Російської православної церкви: вони обидві не визнали надання Константинопольським патріархатом автокефалії Православній церкві України в 2019 році.
Представники РПЦ, що коментували обрання Порфирія, не забули нагадати його критичні заяви стосовно українського питання.
Водночас обережний оптимізм щодо нового предстоятеля висловлюють і в невизнаній Російською та Сербською церквами Православній церкві України. Чому так - розбиралася ВВС.
Патріарх, який любить Еріка Клептона
Првослав Періч, майбутній патріарх Порфирій, народився в 1961 році в місті Бечей на півночі Сербії.
У 1985 році він прийняв чернечий постриг, а за рік закінчив богословський факультет Белградського університету. Наступні чотири роки Порфирій присвятив аспірантурі в Афінах. А в 1990 році повернувся до Сербії й став настоятелем монастиря Святих Архангелів у Ковилі у рідній для себе Воєводині.
При цьому монастирі Порфирій заснував терапевтичну спільноту "Земля живих", визнану одним з найуспішніших у Сербії подібних проєктів з лікування наркозалежних. Тут же він займався проблемою ресоціалізації жертв деструктивних сект.
У 1999 році Порфирій отримав сан єпископа, а у 2004 році захистив докторську дисертацію в Афінському університеті.
Порфирій був членом Республіканського радіомовного агентства і навіть певний час очолював його. У 2010-2011 роках він був першим архієреєм, що займався облаштуванням церкви у сербській армії: при ньому в багатьох військових частинах з'явилися храми.
У 2014 році Порфирій став митрополитом Загребсько-Люблянським. Служіння у переважно католицькій Хорватії після кровопролитних балканських воєн спостерігачі називали серйозним викликом, однак, за загальним визнанням, Порфирій з ним впорався.
Балканська преса відзначає привітність і спокійний характер Порфирія. Йому пригадують цитування притчі Артура Шопенгауера: відносини між сербами й хорватами Порфирій порівняв з поведінкою дикобразів у холодну ніч - вони не можуть спати надто близько одне до одного, щоб не вколоти товаришів своїми голками, але й далеко одне від одного бути не можуть, бо тоді замерзнуть.
Хорватський історик Хрвоє Класіч пише, що Порфирій організував у Загребі неформальний інтелектуальний гурток, до якого входили люди різних національностей і політичних переконань, зокрема відомі політики, музиканти й актори.
Класіч називає Порфирія великим меломаном і каже, що в його квартирі часто звучать альбоми Майлса Девіса, Еріка Клептона або культового югославського рок-гурту Bijelo dugme.
Патріарх за жеребкуванням
Після смерті патріарха Іринея від коронавірусу митрополита Порфирія називали серед ймовірних кандидатів на патріарший престол. Однак будь-які прогнози щодо його шансів стати патріархом були дуже умовними через особливості процедури виборів у СПЦ.
З середини минулого століття сербських патріархів обирають за допомогою жеребкування.
Спочатку все ієрархи, що мають право голосу, визначають трьох кандидатів у предстоятелі: для цього кожен з них повинен отримати підтримку більш як половини єпископів.
Потім листи з трьома іменами запечатують в конверти, а конверти вкладають в Євангеліє. У певний момент богослужіння монах дістає один з конвертів і показує присутнім ім'я нового патріарха.
Згідно з повідомленнями сербської преси, в першому турі голосування, що визначав трійку фіналістів, Порфирій набрав більше голосів, ніж двоє інших кандидатів, 74-річний єпископ Бачський Іриней і 76-річний єпископ Баня-Лукський Єфрем.
Згадка про вік претендентів - невипадкова.
Джерела ВВС в київських церковних колах, що брали участь в отриманні ПЦУ томосу про автокефалію, розповідали, що для традиційно близької до РПЦ Сербської церкви характерні помітні відмінності між старшим і молодшим поколінням єпископів.
Нібито старше покоління більш налаштоване на зближення з Російською церквою, ієрархи ж молодшого віку, що здобули освіту в грецьких чи навіть західних вишах, більше симпатизують Константинополю.
Це особливо важливо в нинішній ситуації, коли РПЦ розірвала відносини з Вселенським патріархатом через розбіжності щодо українського питання.
Сербська церква, з одного боку, не розривала відносин з Константинополем, з іншого - не визнає Православну церкву України, створення якої стало причиною розбрату.
Порфирія співрозмовники ВВС відносять до молодшого покоління сербських єпископів.
Втім, заступник голови відділу зовнішніх церковних зв'язків Української православної церкви, що перебуває в духовній єдності з РПЦ, Микола Данилевич переконує ВВС, що інформація про розрив поколінь в СПЦ не відповідає дійсності.
"Переважна більшість єпископату СПЦ стоять на канонічних позиціях. Є окремі єпископи - вони, зазвичай, служать в діаспорі, - котрі мають трохи інші симпатії. Але переважна більшість стоять на абсолютно православних позиціях. Це питання не симпатій до Росії, а вірності канонам церкви", - каже він.
"Нерозкаяні розкольники"
Відразу після обрання Порфирія його привітали предстоятелі інших помісних церков - зокрема, Константинопольський патріарх Варфоломій та Московський патріарх Кирило.
Однак показовим є те, що пресслужба РПЦ повідомила, що патріарх Кирило не лише надіслав у Белград письмове привітання, а й поговорив з новообраним патріархом телефоном.
А заступник голови Відділу зовнішніх церковних зв'язків Московського патріархату протоієрей Микола Балашов у коментарі ТАСС відзначив "притаманну новообраному предстоятелю тверду прихильність до канонічного церковного устрою і неприйняття розколів, зокрема тих, що є в Україні".
І дійсно, підозрювати Порфирія у симпатіях до ПЦУ немає підстав.
У січні минулого року в інтерв'ю сербській газеті Vecernje novosti він заявив, що позиція СПЦ щодо цієї церкви залишається однозначною: "Ми не визнаємо нерозкаяних українських розкольників членами церкви, не кажучи вже про нормальну автокефальну православну церкву".
"Переконаний, що спосіб вирішити це болюче питання в дусі святих канонів буде знайдене", - додав Порфирій.
Додатковим чинником, що впливатиме на позицію патріарха Порфирія стосовно ПЦУ, протоієрей Микола Данилевич називає те, що новообраний предстоятель є духовним чадом єпископ Бачського Іринея.
А цього ієрарха називають одним з найбільш затятих супротивників визнання ПЦУ в Сербській церкві, що неодноразово дуже однозначно висловлювався на цю тему.
То чому ж предстоятель ПЦУ митрополит Епіфаній тепло привітав Порфирія з обранням, а в самій Українській церкві це саме обрання сприйняли з ентузіазмом?
"Найкращий для ПЦУ"
"З усіх можливих кандидатів Порфирія можна назвати найкращим для ПЦУ", - пояснив ВВС богослов Кирило Говорун, колишній керівник відділу зовнішніх церковних зв'язків УПЦ МП, що нині підтримує українську автокефалію.
Він звертає увагу на те, що у своїх заявах Порфирій не висловлюється проти автокефалії Української церкви в принципі, а лише не погоджується з методами, якими вона надавалася.
Те, що Порфирія називають близьким до одного з найбільш проросійських ієрархів СПЦ, Говоруна також не бентежить.
"Порфирій не є тотожним Іринею. Я прогнозую, що він виходитиме з тіні Іринея", - каже він.
"Порфирій був митрополитом в неправославних країнах, в Європейському Союзі, він мав там дуже гарну репутацію, зокрема серед політиків. Його вектор, вочевидь, не буде повністю проросійським", - додає Говорун.
"Зважаючи на біографію патріарха Порфирія, він має ґрунтовну богословську освіту, отриману як в Сербії, так і в Греції, значний досвід чернецтва і священнослужіння ... Важливим є його досвід миротворення під час служіння у Хорватії та Словенії, що вимагало пастирської виваженості та чутливості в релігійних і національних питаннях. Все це дає підстави до позитивних очікувань від його служіння", - заявив ВВС спікер ПЦУ архієпископ Євстратій (Зоря).
Ще один співрозмовник ВВС, який у 2018 році активно працював над отриманням томосу ПЦУ, назвав нового патріарха "найкращим варіантом для ПЦУ, принаймні відвертої агресії не проявлятиме".
Статус-кво
Очікувати від патріарха Порфирія різких рухів в українському питанні особливих підстав немає, погоджуються співрозмовники ВВС.
"У суперечці між Москвою і Константинополем СПЦ серцем близька до Москви, але її ноги твердо стоять на землі", - констатувала Сербська служба ВВС ще в 2018 році, коли конфлікт між РПЦ і Вселенським патріархатом був у активній фазі.
Нині ситуація не дуже змінилася.
Попередній патріарх Іриней брав участь у торішній "амманській зустрічі" представників помісних церков, на якій, як вважають, РПЦ планувала провести огляд своїх союзників у боротьбі з Константинополем.
Однак та зустріч фактично завершилась провалом, констатує в коментарі ВВС український релігієзнавець Андрій Смирнов, і тепер, при новому предстоятелі, є всі шанси, що відносини між Белградом і Константинополем налагодяться. Смирнов також воліє бачити в обранні патріарха швидше позитив для ПЦУ.
Загострювати відносини з Вселенським патріархатом Сербська церква не схильна ще й тому, що в Белграді побоюються, що Константинополь може надати автокефалію Чорногорській та Македонській церквам.
З цієї ж причини Порфирій, ймовірно, продовжить підтримувати ту версію трактування православних канонів, яку просуває РПЦ, - що Константинополь не має права надавати церквам автокефалію одноосібно.
"Гадаю, Порфирій хоче, щоб Константинополь і Москва помирилися і йшли далі", - описав у коментарі Сербській службі ВВС позицію предстоятеля СПЦ в протистоянні між двома центрами світового православ'я сербський теолог Йован Благоєвич.
Тому співрозмовники ВВС в українському питанні очікують від нового предстоятеля СПЦ збереження статус-кво. А кому воно буде на руку - питання суперечливе.
З одного боку, Українську церкву Порфирій, найімовірніше, не визнає, і це вигідно для РПЦ.
З іншого, співрозмовники ВВС в ПЦУ переконують, що час зараз грає їм на руку. Мовляв, мети будь-що-будь домогтися максимальної кількості визнання від помісних церков перед ними не стоїть, а від розриву відносин з Константинополем страждає насамперед Москва.
Наразі ПЦУ визнали чотири помісні церкви з 14 - Константинополь, Олександрійський патріархат, Грецька та Кіпрська церкви. Сама ПЦУ у цьому переліку автокефальних церков іде 15-ю.
А поки архієпископ Євстратій з ПЦУ нагадує читачам свого Facebook, котрі закликають не вітати Порфирія - "прихильника Москви", що ще зовсім нещодавно патріарха Олександрійського, а також Грецьку і Кіпрську церкву також називали сателітами РПЦ.
Зараз всі ці церкви визнали ПЦУ, констатує ієрарх. Зрештою, додає владика Євстратій, останньою визнає Православну церкву України все одно не Сербська церква, а Російська.
У православній Церкві немає розколу. Є інший погляд РПЦ на українське питання і розривати євхаристійне єднання через це з боку московського патріархату було неправильним. Той, хто так робить, ставить під сумнів власне існування та ідентичність, саму структуру православ’я. Надання автокефалії ПЦУ було не лише еклезіологічно та канонічно правильним, а і єдиним реалістичним розв’язання проблеми розколу в Україні. Про це сказав Вселенський патріарх Варфоломій в інтерв’ю італомовному виданню avvenire.it «У православ’ї немає розколу. Я це сказав і повторюю зараз. З боку Російської Церкви існує інший погляд на українське питання, що виявилося у припиненні спілкування з Церквою-матір’ю Константинополя, а потім з іншими автокефальними Церквами, через рішення Вселенського патріархату про надання автокефалії до Церкви України». Вселенський патріарх зауважив, що розрив євхаристичного єднання збоку РПЦ було «неправильним вчинком сестринської церкви Росії». «Отже, я наполягаю, в православ’ї немає розколу. Однак, на жаль, теорія “розколу” походить від деяких представників Російської Церкви, які віддаються тривозі, намагаючись виправдати ставлення цієї Церкви до переривання євхаристійного спілкування з будь-якою автокефальною Церквою та будь-яким предстоятелем чи ієрархом, який не погоджується з цим». «Хто, отже, створює таку атмосферу? З якою метою? Православ’я, попри випадкові проблеми, що виникають між його місцевими автокефальними церквами, попри різні підходи до адміністративних питань, залишається єдиним, оскільки немає догматичних розбіжностей. Зрештою, наша єдність базується на консолідованому догматичному вченні Церкви, яке є вираженням спільної патристичної та синодальної традиції, що динамічно проживається в євхаристійній події», – додав патріарх Варфоломій. Вселенський патріарх Варфоломій зауважив, що в «українському питанні ми зробили те саме, що і в інших випадках надання автокефалії». «Ми слідували традиції православ’я, встановленій багатовіковою церковною практикою. Я пам’ятаю, що Константинополь вже надав автокефалію ще дев’яти помісним Церквам до випадку з Україною. Сьогодні, звичайно, деякі в корисливих цілях заперечують цей очевидний факт. Але ті, хто ставить під сумнів права та обов’язки вселенського патріархату, по суті ставлять під сумнів саме їх існування та ідентичність, саму структуру православ’я», – підкреслив святійший владика, натякаючи на Російську православну церкву. «Вселенський Патріархат, як перший Престол Православ’я, маючи концентрований досвід століть, вірний канонічній традиції Православної Церкви, завжди боровся, в рамках своїх обов’язків, для збереження всеправославної єдності. Характерно, що всі нові помісні Церкви до моменту отримання автокефалії були частиною духовної та канонічної юрисдикції Константинопольської Церкви. Проте, зіткнувшись із збереженням єдності єдиної Православної Церкви та реалізацією історичних умов та потреб кожної епохи, Вселенський патріархат подбав про канонічну поступку статусу самоврядування, щоб ці помісні Церкви могли самостійно регулювати свої справи, але нерозривно були пов’язані з їхньою Церквою-Константинополем. Це трапилось і у випадку з Україною. Якби Москва виявила волю до співпраці, усвідомлюючи виникаючі історичні, соціальні та церковні умови, справа була б вирішена багато років тому. Протягом трьох десятиліть Москва демонстративно сліпа щодо трагічної церковної ситуації в цій країні. Це по суті завадило знайти рішення, щоб Київська митрополія, яку Російська церква викрала у Константинопольської церкви – скориставшись історичними обставинами та ситуаціями, – уникнула контролю Москви», – сказав патріарх Варфоломій. «Тому надання Вселенським патріархатом автокефального статусу Церкві України було не лише еклезіологічно та канонічно правильним, а і єдиним реалістичним розв’язання проблеми. І, звичайно, це не буде, як кажуть деякі, служити політичній доцільності чи навіть геополітичним інтересам. Це був акт відповідальності Матері-Церкви перед мільйонами наших православних братів, які опинились, поза церквою», – підсумував Вселенський патріарх. Нагадаємо, раніше Вселенський патріарх прийняв львівських паломників та запевнив, що відвідає Україну цього літа. Також він зазначив, що лише визнання української Автокефалії допомагає загальноправославній єдності. Водночас він пояснив, що метою нападів на автокефалію ПЦУ було забрати повноваження у Вселенського патріарха. В 2016 році патріарх Варфоломій дав РПЦ 4 роки, щоб розв’язувати питання України. У патріархаті в Україні бояться візиту патріарха Варфоломія як вогню, бо будуть нові переходи до ПЦУ. 16 жовтня 2020 року, президент України Володимир Зеленський запросив Вселенського патріарха до України на 30-у річницю незалежності. Джерело: df.news
За допомогою можливостей Братства було виявлено черговий випадок антиукраїнської діяльності від представництва РПЦ. На Закарпатті, а саме у населених пунктах Хуст там Міжгір’я активні прихильники російського патріархату займались розповсюдженням пропагандиської літератури. Зміст таких собі «буклетів» націлений на створення маніпулятивних настроїв серед мешканців даних міст, а саме заперечення автокефалії про Православну церкву України. 
