ПЦУ звернулася до РФ і тих, хто очікує на "прихід Путіна": "Не дозволимо знову накинути на нашу шию імперське ярмо"

Православна Церква України закликає військовослужбовців Росії, всіх офіційних і таємних найманців Кремля - ​​не брати участі у злочинах своїх начальників.

Про це повідомляє Цензор.НЕТ із посиланням на заяву ПЦУ. Зазначається, що перша й очевидна мета скупчення російських військ на кордонах з Україною - залякування Кремлем українського суспільства, тиск на нашу державу і союзників України у вільному світі з метою досягнення власних інтересів. "Ми не боїмося! – наша відповідь на цей черговий агресивний намір російської влади. "Душу й тіло ми положим за нашу свободу" – не просто речення з Гімну України. Це переконання – одна з ключових рис української політичної нації, виплекана від часів княжої Київської держави, утверджена у визвольних змаганнях козацької доби та ХХ століття. Ми не потребуємо і не прагнемо чужого, український народ бажає жити у мирі та порозумінні з усіма, в першу чергу – з нашими історичними сусідами. Але ми не дозволимо знову накинути на нашу шию імперське ярмо, від якого український народ звільнився три десятиліття тому!" - наголосили в ПЦУ.

Єпископ Віктор (Коцаба) – апологет Московського Патріархату

Досліджуючи простори Інтернету, лицарі Братства натрапили  на чергового активного поборника Російської православної церкви в Україні, який засвітився у проведенні інформаційно-пропагандистських заходів проти нашої Церкви та держави за кордоном. Знайомтесь - єпископ Віктор (в миру Коцаба Володимир Дмитрович). Спочатку трішки з біографії нового учасника бази «Паноптикум». Народився він 5 червня 1983 року в селі Стари Кути Косівського району Івано – Франківської області. Після закінчення Косівської гімназії вступив до Київської духовної семінарії. В період 2004-2007 роках навчався у Київській духовній академії, яку закінчив зі ступенем кандидата богослов'я. З метою розширення власних здібностей у 2008 році вступив до Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, по закінченні якого отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство». 20 липня 2008 року Блаженнішим Митрополитом Київським і всієї України Володимиром (Сабоданом) в Трапезному храмі Святої Успенської Києво-Печерської Лаври рукоположений у сан диякона. З того моменту його церковна кар'єра у лавах РПЦ в Україні стрімко зростала. Так, вже за тиждень - 28 липня -  в день пам'яті святого рівноапостольного князя Володимира під час візиту Предстоятеля Російської Православної Церкви в Україну Святішим Патріархом Московським і всієї Русі Олексієм II (Рідігером) в Успенському соборі Києво-Печерської Лаври майбутній єпископ Віктор був рукоположений в сан священика з покладанням наперсного хреста. Промайнуло чотири року, і у 2012 році указом Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира Коцаба призначається головою Адміністративного апарату Київської Митрополії УПЦ МП. 17 травня 2015 року Онуфрієм зведений в сан архімандрита. Ще два роки - і рішенням Синоду Московського патріархату від 27 травня 2017 року Коцаба обраний єпископом Баришевським, вікарієм Київської митрополії, і призначений керівником новоствореного Представництва УПЦ МП при європейських міжнародних інституціях.  Щоб заохотити чергового перспективного приспішника на угодні Москві діяння, митрополит Онуфрій через тиждень дарує йому сан єпископа. На новій посаді таланти новоспеченого єпископа Віктора розквітли у всю силу, адже на нього московитами покладалися такі надії. Одним з найбільших його "досягнень" (відмітимо, дуже сумнівним) на міжнародній ниві стало направлення наприкінці лютого 2020 року листів до європарламентарів зі скаргами на українську владу й утиски, які нібито переживає Московський патріархат в Україні. У листі єпископ перераховує «страждання» своєї релігійної організації, втім, не наводячи жодних реальних доказів. Також єпископ Віктор (Коцаба) скаржиться, що зі зміною влади в Україні становище філіалу РПЦ не покращилось. Особливо він критикує зміни в українському законодавстві (Закон від 20.12.2018 року № 2662-VIII), які вимагають від релігійних організацій (релігійних об’єднань) вказувати у своїй назві структурну належність до іншої релігійної організації (об’єднання), керівний центр якої знаходиться в країні-агресорі. Але ж як московські попи перешкоджають встановленню істини! Наприкінці листа єпископ Віктор просить адресатів «сприяти захисту прав свободи релігії і віросповідання» вірян УПЦ МП та напрошується на особисту зустріч, щоб детальніше розповісти про «утиски». Зазначимо, що у листі єпископа Коцаби чомусь не згадується про переслідування прибічниками Московського патріархату вірян помісної Православної Церкви України, в яких їм допомагає поліція та місцеві чиновники. Зокрема, як це відбувалось у Вінницький області із Ігорем Салецьким. Як і очікувалося, єпископ Віктор (Коцаба) та інші прихильники УПЦ МП продовжують лити "крокодилячі" сльози про утиски і переслідування, а тим часом така  "гнана Церква" постійно зводить в Україні нові храми. Так, нещодавно нові церкви РПЦвУ були освяченні в Одесі і Полтаві. Братство продовжуватиме відстежувати діяльність Віктора (Коцаби), спрямовану проти Православної Церкви України та її вірян. Інтуїція чомусь підказує, що ми ще не раз про нього почуємо. Але лицарі Братства залишатимуться на сторожі, пильно слідкуючи за новим членом нашого чистилища!  

Клірик РПЦвУ заявив, що вони вже винесли вирок Зеленському, бо моспатріархат проти його державної політики

«Аполітичний» Моспатріархат виступив проти державної політики, яку проводить президент України Володимир Зеленський. Так клірик РПЦвУ Олександр Клименко заявив, що віряни моспатріархату вже винесли вирок президенту України Володимиру Зеленському через це. Про це Клименко розповів в ефірі Ютуб-каналу “НАШ“. «Україна недавно винесла електоральний вирок тому Президенту, який втручався в релігійний простір. Історія ніколи не залишає без уваги персон, які воюють проти Церкви (РПЦвУ, – ред.). Дивно, що чинний Президент вирішив скористатися такою помилковою політикою», – пригрозив переможець пісенного шоу “Голос країни” Володимиру Зеленському. «Речі, які відбуваються зараз, – відгомін минулого. Ми думали, що дискримінаційні закони (закон про вказування в назві приналежність до РФ, – ред.), які заважають діяльності релігійної громади, підуть з каденцією нового Президента. Але цього не сталося», – зазначив священник РПЦвУ. Він також висловив думку, що поза межами Києва віряни РПЦвУ перестають вірити в те, «що влада взагалі щось може». «Кожного разу, коли ми стикаємось із органами влади, то на жаль отримуємо нерозуміння, відсутність підтримки…». 1 квітня 2021 року віряни РПЦвУ прийшли під ОП і бідкались Зеленському через нібито «примусову зміну назви» на Московський патріархат. За їх словами вони принесли понад 1 мільйон підписів. Архімандрит ПЦУ Софроній зауважив, що це продемонструвало наскільки нечисленною є РПЦ в Україні. Нагадаємо, раніше релігієзнавець пояснив, що Олександр Клименко використовує свою перемогу в шоу «Голос країни» для просування ідеології «рускага міра». Також Духовний Фронт України писав, що Клименко або не знає статут своєї церкви, або відверто бреше. Він також заявив, що в України та РФ «спільне повітря» і тому не бачить нічого поганого у підпорядкуванні його церкви РПЦ. Вислови намісника лаври РПЦвУ Арсенія про «громадянську війну» Клименко назвав «точкою зору».

Заперечувати Томос – ставити під сумнів автокефалію 10 з 15 православних церков, – речник ПЦУ

Заперечувати Томос про автокефалію ПЦУ – означає заперечувати і ставити під сумнів автокефалії десяти із п’ятнадцяти православних церков. Про це в інтерв’ю Укрінформу сказав архієпископ Чернігівський ПЦУ Євстратій (Зоря). «Заперечувати Томос, заперечувати право Вселенського патріарха надавати Томос про автокефалію, – це заперечувати статус-кво і ставити під сумнів автокефалію 10 з 15 православних церков. Лише Константинопольський патріархат, Олександрійський, Антіохійський та Єрусалимський і Церква Кіпру були утверджені як автокефальні церкви у час Вселенських соборів. Всі інші, в тому числі Російська церква, отримали цей статус і були включені в Диптихи завдяки актам Вселенського патріарха. Тому ставити під сумнів цей порядок – це ставити під сумнів порядок, який є в цілому православ’ї», – підкреслив речник ПЦУ. Він додав, що згідно з Томосом, Православна церква України має не тільки обов’язки, але й права і одним з невід’ємних прав ПЦУ це – бути присутніми та брати участь у всіх Всеправославних заходах. «І тому ніяка нарада, ніяке зібрання не може бути визнане, як Всеправославне, якщо до нього не запрошена і не має можливості взяти в ньому участь Православна церква України, як 15-а в Диптиху православна церква. Не кажучи вже про те, що зібрання будь-яке Всеправославне, яке збирається не Вселенським патріархом, є незаконним і є порушенням канонічного порядку», – сказав архієпископ. «Тому, якщо Москва ініціює якесь зібрання, а ми бачили одне таке зібрання вже, яке намагалися провести і яке ніяких корисних плодів не дало, – то це лише намагання далі ігнорувати реальність і працювати на розділення православ’я», – підсумував архієпископ Євстратій (Зоря). Нагадаємо, архієпископ ПЦУ Євстратій розповів, що вакцинація не є порушенням релігійних норм.

Єпископ Гедеон (Харон) - ще один «гвинтик» кремлівської пропаганди?!

Наше Братство продовжує раніше розпочату роботу над виявленням і представленням громадськості  затятих противників незалежності Православної церкви України, які співають в унісон московської пропаганди.

Знайомтесь, черговий кандидат до бази "Паноптикум" на нашому сайті -  єпископ Гедеон (в миру Харон Юрій Самуїлович), архієрей Московського патріархату, єпископ Макарівський, вікарій Київської єпархії.

Єпископ Гедеон народився 10 червня 1960 року у місті Одеса, в сім’ї робітників. Радянський період його біографії не дуже цікавий – навчання, армія, церква. У 80-х роках минулого століття він приймає чернецтво та отримує священицький сан. Проходить службу в Курську та Сибіру. У 1991 він перебирається в Штати, ймовірно, до свого брата – відомого художника Олександра Харона. У США Гедеон довгий час служить священником у м. Санта – Барбара, Каліфорнія.

В кінці 90-х Гедеон приїжджає до Києва і відразу ж отримує місце в елітному столичному приході - Іллінській церкві на Подолі. Її відвідувало багато представників бізнесу та політикуму. До кінця не ясно, на яких підставах Харон перебував в Україні. Громадянство України отримати автоматично він не міг, оскільки ще в 1991 році емігрував з Росії в США. За словами Гедеона, там він був військовим капеланом, хоча нам не вдалося підтвердити дану інформацію. Також, враховуючи заборону подвійного громадянства на території України, нам не вдалось з’ясувати, чи були у нього законні підстави для перебування на території України. Тому дані факти залишають для нас багато відкритих питань… В Україні Гедеон швидко адаптувався та розпочав своє кар’єрне зростання. У 2005 році він був призначений настоятелем київського храму на честь Різдва Пресвятої Богородиці (Десятинної), а у 2009 році - намісником Різдва Пресвятої Богородиці Десятинного чоловічого монастиря Києва. У період здобуття Україною церковної незалежності отець Гедеон чітко вирішив підтримати єдність та «могутність» Московського патріархату. З інформації, яку нам вдалось зібрати, у жовтні 2018 року отець Гедеон і ще кілька єпархій подали аж три позови до Верховного суду проти Константинополя. У своїх позовах вони вимагали скасувати Томос для УПЦ, оскільки в ньому нібито містилось втручання держави у церковні справи. Позитивного результату для отця Гедеона годі було й чекати... Ні Константинополь, ні Варфоломій не збирався навіть й читати такого роду позови. Натомість сам Гедеон за свою прокремлівську позицію був покладений під детальну призми критики від патріотичної та проукраїнської частини суспільства. Результат за свою антиукраїнську діяльність був швидким, тому серед відомих пропагандистів Гедеон зайняв почесне місце у базі  даних «Миротворець». Викривальна кампанія проти Гедеона продовжилась та набрала обертів. У грудні 2018 один із народних депутатів України, а саме Ігор Луценко, опублікував фото, на якому зображено  паспорт громадянина РФ на ім’я відомого нам  єпископа Гедеона. Слідом за фото із російським паспортом народний депутат направив до Державної міграційної служби та Служби безпеки України запит, в якому говориться, що в 2007 році отець Гедеон був оштрафований за порушення правил перебування в Україні. З чого й випливає, що на той момент у нього не було українського громадянства. Коли історія з паспортом і громадянством Харона знайшла резонанс, то в мережі з'явилися фото його українського паспорта, виданого в 2011 році. При цьому громадянство Харон отримував в обхід комісії при Адміністрації Президента. На підставі ст. 8 Закону України «Про громадянство України» він отримав громадянство за територіальним походженням, виданим відділенням МВС у Волинській області. Про це повідомляється у відповіді на запит депутата Ігоря Луценка. Але згідно з реєстром Державної міграційної служби України, паспорт Харона є недійсним. Це саме той паспорт, який був виданий йому на Волині в 2011 році. Джерела у міграційній службі стверджували, що Харон дійсно отримав українське громадянство, але пізніше воно було анульовано, оскільки він надав недостовірні відомості при подачі документів. Додатково нашими зусиллями було знайдено інформацію про батька Гедеона - Харона. Як то кажуть: «Яблуня від яблуні далеко не падає». Саме Харон прославився зашкваром на політичну тему. Він заявив, що не визнає існування української нації, для нього це все єдиний російський народ. Цікаво, що зважився він на таку заяву, перебуваючи у далекій Америці, ймовірно, сподіваючись, що його слова не почують в Україні. Однак відео хтось злив в фейсбук, і воно миттєво поширилося по мережі. Майже також миттєво його видалили, але досвідчені користувачі встигли його зберегти. Досить підозрілі вчинки та кроки як Гедеона, так і його батька були приречені на поразку. У лютому 2019 року Гедеон був затриманий в аеропорту «Бориспіль» та депортований до Сполучених Штатів Америки через діяльність, яка загрожувала національній безпеці України. Сподіваємось, що у майбутньому єпископ Гедеон більше не турбуватиме нас своїми антиукраїнськими діями та висловлюваннями, а така сама доля - подалі від України - чекатиме усіх інших супротивників Української Помісної православної Церкви.