Аналізуючи деякі заяви із єпархій УПЦ МП виглядає це все дуже сумно і одночасно комічно. Вони таки не можуть відділитись цілковито від вбивць. У МП кажуть, що РФ напала, і «наш» (їх) «Московський патріарх Кіріл це не засудив, отже ми його перестаємо згадувати. Але ми висловлюємо супер пре супер вірність Московському патріархату». Простою мовою це означає так. Почалась війна. І нам трохи лячно за свою шкірку. Треба якусь діяльність показувати. А далі якось вляжеться може. Замнеться. Але Не дай Боже відділитись від структури, яка забезпечує ідеологічне прикриття Путінського режиму, ховаючись за Христом і благими намірами...адже це вся наша суть, а раскол (не з Христом, а з РФ) «не змиється даже... Мученіческою кров'ю». Отже, шановні МП, а де ви були у 1991 році коли Україна отримала незалежність. А де ви були в 2014 році коли РФ вбила в Криму першого українця і окупувала тоді нашу територію. Де ви були, коли Гундяєв це все проковтнув, змовчав, не осудив і підтримав. Де ви були, коли ваші ж владики окупантам благословляли заходи рашистів-окупантів та «ополченцам» памятники святили? Де ви були, коли єпископ Калінік (Чернишов), що належить УПЦ МП, (висвячений Онуфрієм) освячував в Криму війська ЗС РФ - зокрема ракетний крейсер... Тоді вам не хотілось припинити поминання хоча-би когось і заявити щось? Не припекло, байдуже на 15 тисяч вбитих дотепер українських захисників? Зв'язок з Росією не муляє? Підпорядкування Кремлю не мучить вашу совість? Ви взагалі розумієте, які ви смішні і не логічні. Зупинили згадувати Кіріла, але одночасно висловили вірність Москві, яка прямо зараз вбиває і намагається захопити всю Україну. У вашому статуті пише, що ви частина РПЦ. Зараз ви частина Церкви, яка благословила окупантів і ви ще раз висловили це своїй вірності Онуфрію і УПЦ МП.